Важливим етапом в українському державотворенні, у розвитку українського суспільства і держави стало прийняття 28 червня 1996 року нової Конституції України.
Прийняття Основного Закону нашої держави – це визначна подія в її історії, у житті народу. Конституція — це Основний Закон держави, який регулює суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення основоположних засад організації суспільства й держави.
Конституція — політико-правовий документ, в якому знаходять свій концентрований, офіційний вираз і закріплення головні, базові устої суспільного і державного устрою: належність державної влади, характер власності, права і свободи громадян, національно-державний і адміністративно-територіальний устрій, а також система і принципи діяльності механізму здійснення повновладдя народу.
Конституція – це особливий інститут правової системи держави, якому належить правове верховенство по відношенню до всіх її актів. Це не просто Закон, а особливий Закон країни. Він оформляє національну систему права, стягує воєдино діюче законодавство, визначає основи законності і правопорядку в країні.
За своєю сутністю Конституція України виходить із загальнолюдських, загальнонародних інтересів і потреб. Це – акт, котрий на найвищому правовому рівні закріплює певний баланс інтересів усіх соціальних верств суспільства, націй, етнічних груп. Усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах. Конституція не допускає жодних привілеїв чи обмежень за ознаками раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження.
Прийнята Верховною Радою України Конституція є історичною віхою в утвердженні державного суверенітету України. Якою мірою і яку роль вона відіграє в процесі державотворення української нації, – покаже майбутнє.
Разом з тим сьогодення вимагає глибокого її осмислення з тим, щоб позитив Основного Закону оптимально використовувався і спрямовувався у прогресивне русло процесів державотворення.
Микола КОВАЛЬЧУК,
начальник Ковельського міськрайонного управління юстиції.
Залишити коментар