Історія і пам'ять — основа дерева роду і буттяНапередодні Дня Конституції України в міській раді відбулася знакова зустріч. На ній розглянуто питання організації і проведення Всеукраїнської науково-історичної конференції, присвяченої 495-й річниці надання Магдебурзького права Ковелю і присвоєнню йому статусу міста.
Конференція має на меті привернути увагу науковців – істориків і краєзнавців України до древньої й сучасної історії нашого міста і, що не менш важливо, долучити до цієї дослідницької роботи самих ковельчан.
В історії міста є багато нерозкритих подій, які відбувалися в той чи інший період його існування. Більшість матеріалів знаходяться в архівах Луцька, Житомира, Києва, Львова, Кракова. Не менше свідчень про життя ковельчан зберігається в пам'яті старожилів та місцевих краєзнавців.
Для прикладу нагадаю окремі з проблем, котрі необхідно дослідити і, як кажуть шахтарі, "видати на гора".
Цікавою бачиться тема забудови міста у ХІХ ст., плану генеральної забудови 1830 р. Не досліджений, як слід, ковельський період життя видатного вченого Олександра Цинкаловського (1904-1914 р. р.). Не менш захоплюючим є питання походження назв вулиць міста за часів царату, польської влади.
Мусимо уважно дослідити трагічну сторінку функціонування концентраційного табору по вулиці Брестській як в роки війни, так і в повоєнний період, де загинуло, за приблизними підрахунками, не менше 11 тисяч чоловік, а пізніше кілька тисяч полонених вояків фашистської армії (до 1947 р.). Не до кінця розкрита тема "Ковель і Косачі".
Справа честі ковельських дослідників – ще раз полистати запилені архівні матеріали й віднайти уточнену дату народження Ковеля. Чекають на "вихід в світ" видатні постаті міста.
Спроби привідкрити "комірки" ковельської історії в минулому мали місце. На достатньо високому рівні пройшли конференції у 2003 та 2008 роках. Зібрано багато цінних матеріалів і видано два широкоформатних збірники наукових праць. Велике "спасибі" треба сказати голові обласної краєзнавчої організації професору Геннадію Бондаренку, директору Державного обласного краєзнавчого музею Анатолію Силюку, а також міській владі та її структурам, історичному музею (Маргарита Матвійчук) та ін.
Тішить позиція в даному питанні міського голови Олега Кіндера та його заступника Ігоря Прокопіва, які не тільки висловили свою підтримку і готовність до проведення історичного форуму, але й бажання співпрацювати в цьому проекті з районом, адже історія краю – нероздільна. Готовність зробити свій внесок у потрібну справу висловили краєзнавці Ковельщини.
Хочеться бачити активну позицію освітян та їх очільника Віктора Бичковського. Вчителі-історики мають провести уроки з історії рідного краю і, звичайно, подати матеріали до збірника.
Наскільки важливою є ця акція і наскільки волиняни цікавляться своєю історією, свідчить те, що за роки Незалежності на теренах області проведено 46 (!) Всеукраїнських конференцій. Переважна більшість районів і міст видали не тільки збірники, але й свої книги історико-краєзнавчих нарисів.
Завдяки прогресивній позиції районної влади (Сергій Матяшук, Петро Якубук, Андрій Мигуля) розпочата робота над книгою "Ковельщина: історія, слава і доля". І хай віз історії рухається "зі скрипом", він досягне визначеної мети. У це я вірю.
Не забуваймо, що пам'ять, історія – це той цілющий «нарзан», який живить дерево роду, дерево нашого українського буття. Впевнений, що при такій позиції (про що було сказано) дерево буде пишним і розквітлим.
Анатолій СЕМЕНЮК,
голова міськрайорганізації Національної спілки краєзнавців України.
Залишити коментар