Життєве кредо Лідії ГарлінськоїЗа не один десяток років журналістської праці доля зводила мене з багатьма громадськими дописувачами газети. Дехто із них надсилає свої листи до редакції й досі, дехто, на жаль, пішов у Вічність, залишивши добру пам'ять про себе у статтях, кореспонденціях, інтерв'ю.
Голобчанка Лідія Володимирівна Гарлінська належить до тих, хто зберіг до сьогодні у душі любов до слова, прагнення вголос висловити свої думки, не боїться порушити гостру проблему, жваво відреагувати на той чи інший факт нашого повсякденного, не завжди спокійного і врівноваженого, життя. Її дописи регулярно з'являються на шпальтах "Вістей Ковельщини", викликаючи значний громадський резонанс. Активно відгукується вона й на публікації інших авторів, котрі, як-то кажуть, зачепили її за "живе".
Я глибоко не обізнаний із подробицями біографії пані Лідії. Але пригадую минулорічну статтю голобчанки Каті Іванової, котра з'явилася напередодні Дня Незалежності і в котрій дівчина із захопленням розповідала про свою старшу землячку.
"Сотні учнів пам'ятають цікаві і змістовні уроки вчительки про письменників, те, як вона багато декламувала творів Тараса Шевченка і як шанобливо ставилася до української мови. Та й нині це для неї – святе. Все життя її віддане навчанню і вихованню дітей", – написала з любов'ю і повагою Катя у "Вістях Ковельщини".
Однак Лідія Володимирівна не лише фахівець педагогічної справи, а й активіст громадсько-політичного життя рідного селища, усього району. Вона і словом, і ділом утверджує українську національну ідею, виступає на захист рідної мови, наполегливо досліджує історію краю. Причому робить це тактовно, переконливо, аргументовано.
Завдяки підтримці Лідії Гарлінської та її однодумців у Голобах склалася патріотично налаштована церковна громада, яка гуртується навколо храму Святих Петра і Павла Української Православної Церкви Київського патріархату. Багато зусиль парафіяни віддають тому, щоб у селищі панувала міжконфесійна злагода, не траплялося конфліктів на релігійному грунті.
Пам'ятаю, з яким болем деякий час тому написала у листі до редакції пані Лідія про прикрий випадок, який мав місце під час похорону в одному з сіл Голобської селищної ради. Вона нікого не засуджувала, нікого не звинувачувала, а лише закликала до миру й розважливості.
Адже Бог – єдиний, і саме Йому мають поклонятися люди, незважаючи на різницю у світогляді, національності чи професії. Мабуть, саме тому жінка – активна учасниця церковного хору, палка поборниця єдності Православ'я в Україні.
А ще зворушує така риса характеру Лідії Володимирівни, як небайдужість. Вона ніколи не промовчить, якщо помітить несправедливість, завжди висловить свою думку про той чи інший матеріал, надрукований у газеті. Часто-густо – й критичну, з якою важко не погодитися.
Завтра у Лідії Гарлінської – ювілей. З цієї нагоди хочу від імені колективу редакції газети "Вісті Ковельщини", себе особисто тепло її привітати, подякувати за багаторічну співпрацю, побажати міцного здоров'я, нових творчих знахідок й багато, багато літ цікавого та змістовного життя.
З роси й води Вам, дорога ювілярко!
Михайло КУЗЬМУК.
Залишити коментар