Любов, у працю перелита"Що найголовніше було у моєму житті? Без вагань відповідаю: лю-бов до дітей".
Василь Сухомлинський.
Саме любов до дітей, бажання навчити їх читати, вміло виводити кожну літеру спонукали Людмилу Долінко стати вчителем початкових класів. Вона навіть не уявляє себе без галасливої дітвори, без їхніх запитань "чому?".
Ще будучи школяркою, уявляла себе на місці педагога за класним столом, за яким щодня бачила свою першу вчительку Зінаїду Василівну Гридковець, котра була для Людмили прикладом і взірцем.
Саме тому після закінчення 8-го класу дівчина вступила у Луцьке педучилище ім. Ярослава Галана. У 1986 році, закінчивши навчання, прийшла працювати в Люблинецьку школу вчителем початкових класів. Трохи згодом вступила у Луцький педінститут.
Молоду, вродливу вчительку боявся втратити Людмилин однокласник Анатолій Долінко, адже кохав її ще зі школи. І у 1989 році молоді люди поєднали свої долі. Анатолій був військовим, а тому молодій сім'ї часто доводилось переїжджати з місця на місце. Жили в Чехословаччині, Росії, Білорусі.
Працювала Людмила Миколаївна в Новкинській середній школі Вітебської області (Республіка Білорусь) вчителем початкових класів. За час роботи в цій школи проходила курсову перепідготовку у Вітебському обласному державному інституті керівних працівників і спеціалістів освіти. Довелося досконало вивчати білоруську та російську мови.
В сім'ї Долінків двоє дітей. Син Сергій – студент Київського вузу, а донька Аліна – учениця 9-го класу.
Поїздивши по світу, рівно через 20 років Людмила Долінко повертається у свою рідну Люблинецьку школу, звідки починала свій трудовий шлях. Педагог — завжди в пошуках: вона удосконалює свої знання за допомогою різноманітних інформаційних джерел, бо ж треба чомусь новому навчити дітей. Є лауреатом конкурсу "Вчитель року-2010".
Щоранку Людмила Долінко поспішає до своїх маленьких школяриків. Вона для них, як друга мама: не тільки вчить уроки, а й допоможе одягнутися, зав'язати шнурівки на черевиках. І так – з року в рік.
Зараз вона навчає діток своїх колишніх перших учнів, які давно стали батьками. І щораз згадують, як їм самим колись важко давались перші ази науки, а тепер вони ведуть своїх діток до найкращої вчительки, яка навчила їх бути людьми. І батьки спокійні, бо ж знають: їхні діти – в надійних руках.
Людмила Миколаївна хоче бачити своїх вихованців добрими, люблячими, ввічливими. І вони неодмінно такими будуть, тому що їх виховує "Спеціаліст ІІ категорії".
Наполегливою працею та творчим неспокоєм Людмила Долінко здобула заслужену повагу учнів, батьків, колег. Широкий професійний кругозір, активні пошуки нового, неординарний підхід до процесу навчання засвідчують: Людмила Миколаївна – педагог, який іде в ногу з часом, докладає усіх зусиль, аби майбутнє її вихованців було щасливим.
Галина ОЛІФЕРЧУК.
смт Люблинець.
НА ЗНІМКУ: Людмила ДОЛІНКО зі своїми вихованцями.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар