Символ нашої пам'ятіПішла біда з торбиною
По всій Україні.
Несла вона заплакані
Свої очі сині.
Правда йшла з бідою рядом
В землю з нею ляже.
Та і з ями правда вийде –
Й нам про все розкаже!..
Такими віршованими рядками, на фоні музики "Реквієм" Бетховена, розпочався мітинг-реквієм біля обеліска загиблим односельчанам в Люблинці. Адже знати правду про минуле своїх дідів, батьків, своєї країни – значить знати себе. Лише правда про минуле робить людину вільною та готовою до майбутнього.
Багато людей пережили страшні часи голоду, мільйони не пережили тих часів. Мільйони жертв заслуговують на значно більшу пам'ять, ніж просто постаменти, пам'ятні знаки.
23 листопада у 80-ту річницю Голодомору 1932–1933 років по всій Україні проводилась акція "Запали свічку". Ми, люблинчани, не змогли стояти осторонь такої події. Долучились до її проведення державні установи, працівники культури, освіти, медицини, релігійні громади та жителі селища.
Настоятелі Хресто-Воздвиженського храму і храму Цілителя Пантелеймона відслужили панахиду за померлими. Всі присутні запалили лампадки, щоб пригадати 500 днів і ночей чорного мору, що зловісно гуляв Україною. Цей святий вогник – символ нашої пам'яті і скорботи. Хрест, викладений з лампадок на бруківці (на знімку), цілу ніч горів і нагадував про страшне лихо, і кожний, хто проходив повз, не був байдужим, а низько вклонявся і на мить тамував подих, перехрестившись.
Дякую всім, хто долучився до проведення цієї акції, особливо дітям Аліні Долінко, Катерині Приймак, Анастасії Шворак, Максиму Дорошуку, Іллі Вознюку, Оксані Тищук, Дмитру Пясецькому, Богдану Дмитруку, Світлані Цяк, Івану Шереметі, Людмилі Ганюк, вчителям, вихователям, медичним працівникам, односельчанам, отцю Павлу та отцю Матвію за виготовлений хрест – символ розп'яття українського народу. Хрест в подальшому буде встановлений біля будинку культури, як пам'ятний знак з нагоди 80-річчя Голодомору.
Неоніла СОЛОМЯНЮК,
директор Люблинецького
міського будинку культури.
Залишити коментар