"Як стара баба танцювати"Такою колоритною фразою депутат-свободівець (і педагог!?) Микола Давидюк під час недавньої сесії охрестив наміри працівників облдержадміністрації вранці 3 грудня без перешкод потрапити на роботу.
Та вже наступного дня волинська опозиція продемонструвала на весь світ: вимагали позачергової сесії, вели на барикади дітей та стариків, як могли провокували міліцію, ініціювали "полум'яні" звернення і відставки… А як дійшло до діла – вийшло, що хотіли приймати звернення щодо суспільно-політичної ситуації в країні точно так, "як стара баба танцювати". Бо вийшло, як у тому старому прислів'ї: наступали танками, а втікали санками…
Позачергова 23-тя сесія Волинської облради, за сценарієм опозиції, мала б стати черговим революційним майданчиком. Майданівські командири озброїлися дітьми, бабусями та гучномовцями, детально розібрали ролі й готові були кинутися в бій.
Не так сталося, як гадалося. Сесія лише зайвий раз оголила справжню суть "революціонерів": їм не до справ державних. Усі давно забули і про євроінтеграцію, і про Юлю, яка нудиться в ув'язненні, і про країну як таку…
«Цирк» розпочали ще на вході до облради. Зайти у приміщення було неможливо. Діти, міліція, старики, депутати, журналісти... Й Ігор Гузь не забуває в гучномовець підливати масла у вогонь. На кожне "Ганьба!" дитячий натовп рвався до дверей. Міліція тримала оборону. А всі, хто опинився поміж ними, мусили пробиратися на сесію, як на війну.
Попри те, що дехто з недругів волинян прогнозував, що більшості у сесійній залі знову не буде, що депутати не захочуть висловити своє обурення ганебним розгоном людей у столиці й непрофесійним діям тамтешньої міліції, на депутатських лавах було людно. Зареєструвалося 63 обранці. Як і на місцях для запрошених: усі вони були зайняті мітингувальниками, котрі на вміле диригентське управління своїми поводирями за кожної нагоди кричали, гупали ногами, махали кулаками, кричали "Ганьба!", "Смерть ворогам!" .
У порядку денному – шість питань. З-поміж них – фактично три звернення щодо суспільно-політичної ситуації в країні. Одне – від свободівців (звернення до Президента, Кабміну, Верховної Ради щодо подій у столиці 30 листопада), два – від Партії регіонів (до Президента, Уряду, Верховної Ради та усіх політичних сил – щодо стабілізації суспільства, нагальної необхідності діалогу та пошуків виходу з кризової ситуації й до волинян – щодо спокою й толерантності). Два "кадрових проекти": про недовіру Борисові Клімчуку та відставку Володимира Войтовича.
Здавалося, роботи – непочатий край. Мовляв, зараз як візьмуться! Взялися… Тільки не за справи. Перших дві години сесії опозиціонери "грали на публіку" і не забували "дякувати "Аверсу" за прямий ефір…
Спочатку один за одним виголошували емоційні запити та запитання.
"Це наші люди, а ви вчинили таке побоїще!!! Покладіть партквитки!" - кричав на всю Ігор Гузь до присутніх у залі. До речі, він вкотре нещодавно прийняв чергове партійне хрещення і з "фронтзмінівця" став "батьківщинівцем". Ніби й дійсно хтось із них ще вчора був "бравим беркутівцем", а сьогодні – вже депутат Волинської облради…
"Ви з першого дня демонструєте свій цинізм і безкарність!" – заявив лідер свободівців Олександр Пирожик.
"Сьогодні велике храмове свято. Не по-християнськи кричати "Смерть ворогам!" у такий день. Ви забули про Європу і про Тимошенко. Сьогодні вам тільки владу давай. Вихід із будь-якої складної ситуації – у діалозі. Прошу, не треба злості," – толерантно старався відповісти опозиції Олександр Курилюк (фракція Партії регіонів).
Дарма… Емоції вирують. Зала трясеться від "ганьби". Зрештою, Володимир Войтович укотре закликає до спокою, бо в разі порушення громадського порядку буде змушений оголосити перерву.
Згодом начальник управління МВСУ у Волинській області Олександр Терещук понад годину давав відповіді на запитання депутатів, навіть якщо більшість із них і зовсім не стосувалися волинської міліції. І тільки під обід у сесійній залі приступили до затвердження порядку денного.
Та, щоби прийняти за основу запропонований порядок денний, не вистачило голосів. Лідер фракції Партії регіонів Олександр Башкаленко пропонує вихід: проголосувати за включення до порядку денного трьох проектів рішень. Тобто – всі три звернення: одне, запропоноване "Свободою", щодо засудження дій "Беркуту" (а не було цього дня у Волиньраді таких, хто б не був із цим солідарний!), два інших – від регіоналів. За – 35 депутатів.
Слово бере депутат Борис Загрева і звертається до Бориса Клімчука: "Ми хочемо розглянути питання щодо оцінки тієї біди, яку натворили в Києві!".
"Так ставте на голосування пропозицію Башкаленка. Ми – за компроміс! Чому ні?" – відповідає йому лідер депгрупи "Нова Волинь".
"Чому ви не підтримуєте той порядок денний, де є ваше ж звернення?! І це тоді, коли самі кажете, що основне питання сьогодення – звернути увагу суспільства і влади на ті ганебні дії, що відбулися на майдані. Ми – за!" – не втомлюється доводити Башкаленко.
Пропозиції лунають одна за одною – жодна не набирає голосів.
Зрештою, регіоналів підтримує нашоукраїнець Михайло Бегаль і теж пропонує компроміс: проголосувати сьогодні за три питання порядку денного. І знову – фальстарт.
"Ви хочете зірвати сесію", – робить висновок Бегаль.
Згодом його слова знайдуть підтвердження. Бо після годинної перерви, яку змушені були оголосити у роботі сесії, щоби дійти згоди, з'ясувалося: у залі зареєструвалося тільки 38 депутатів. За такої кількості присутніх сесія не може бути повноважною. Таким чином замість позачергового зібрання вийшов "пшик". Ото дійсно: хоч скач, хоч плач.
А свою місію опозиція насправді тим часом виконала… Бо ні в кого з них не було жодного бажання щось змінювати в долі країни, за щось голосувати, до когось звертатися. Чого збиралися? Що хотіли?.. Це залишилося – поза кадром цієї вистави абсурду. А як жити далі, коли країна стрічає новий рік без бюджету і з масою фінансових викликів, нікого з революціонерів не тривожить. Їм би "ночь простоять, да день продержаться".
На цьому політичні танці у сесійній залі скінчилися. Бабусі в пухових хустинах, які дійсно мали б у цей час стояти у храмах разом зі своїми внуками, натішившись виставою досхочу, повернулися до теплих домівок. Підлітки й діти рушили й далі стрибати на морозі разом… Ні, не разом зі своїми командирами. Їм, бачте, не до майданів. "Нє царскоє ето дєло…". Вони залишилися у стінах облради …штурмувати кабінет Володимира Войтовича.
…Як реверанс усього пережитого – вечірні майданівські новини: народ, який дійсно вийшов на площі столиці, аби висловити протест жорстокій і непрофесійній поведінці "беркутівців" в ніч з 30 листопада на 1 грудня в Луцьку, уже почав розчаровуватися. Бо з кожним днем все більше почуває себе у якості гурту людей з нікудишніми проводирями, що гонять його то на одну площу, то на іншу… А толку?
Олександр КОВАЛЬЧУК.
* Друкується на правах платної реклами.
Залишити коментар