Слава героям Майдану!Добрий день, шановна редакція!
Пише до Вас пенсіонерка Тетяна. Хочу поділитися з Вами своїми емоціями, враженнями, які вирують з приводу того, що діється в нашій країні. В душі я – "великий" політик, і вдень, і вночі "живу" з Майданом.
Правда, чоловік сміється: "Ти вже за Ющенком плакала, а потім він зрадив нас усіх". Але я справді не можу без політики, всією душею і серцем прикипіла до Майдану, до людей, які відстоюють свої права.
І всі ці емоції навіяли мені такі віршовані рядки, які я хочу, щоб літератори відкорегували, а композитори написали музику, і це стало новим гімном для Майдану.
Я думаю, мій творчий доробок підніме бойовий дух і студентів, і всіх, хто зараз на Майдані виборює щасливе майбутнє для нашої України.
Вставай, мій народе,
Від батька до сина,
Коли в небезпеці
Твоя Україна.
За нашу Вкраїну
Ми, браття, повстанем.
Хай ангели нас
Бережуть на Майдані.
І Схід, і Захід разом:
Тримаймо кулаки!
Не даймо розірвати
Вкраїну на шматки.
Хай пісня нас єднає,
Бо щира в нас родина,
І вільна, і багата
Щаслива Україна.
Приспів:
А ми, Майдану діти,
В Європі будем жити,
Де Схід і Захід встане,
Там розцвітуть каштани.
Боже єдиний, пошли благословення на нашу рідну землю – Україну, звільни її від усіх покидьків і віддай цю землю в чесні, роботящі руки достойного народу України!
Слава Україні! Слава героям, які стоять на Майдані і борються за щасливе сьогодення нашої України уже сьогодні!
З повагою до Вас –
Тетяна ДОБРА
жителька міста.
Душа потребує дива,
І ось оця мить щаслива,
Де я на Майдані стою –
За сина, за доньку свою.
Відверто сказати мушу,
Що сам я все зло не зрушу.
Тому зі мною мої брати,
Вони прагнуть цієї ж мети.
Хтось питає у серця мого:
Стоїш ти тут проти кого?
Не проти – за що стою,
Бо я Україну люблю.
Не просто люблю, а й знаю,
Що я тут стояти маю.
І не задля нагород,
А щоби жив мій народ,
Щоб навіть маленькі діти
Могли свій народ любити.
Таке щастя у грудях б'є:
Я - українець є.
Оточують щирі люди,
Їх багато, вони повсюди.
І десь там вороги в кущах,
Тільки страх у їхніх очах.
І ось тут спинитись мушу,
Збадьоривши серце і душу.
Підправивши створений вірш,
Згадав, що завжди є ще гірш.
Не оті перелякані очі,
Що так безумно бояться ночі.
Але ті небезпечні дуже,
Котрим все в цім житті байдуже.
Позбудьмось байдужості, люди,
Тоді Бог нас любити буде.
А допоки Майдан стоїть,
Вставайте, молю Вас, не спіть!
Бо, може, в цю мить на Майдані,
У тім незвичайнім стані,
Бог хоче навчити нас,
Що ми не безликість мас,
Що ми, люди, народом є!
Таке щастя у душу б'є,
Наче це почуття одне.
І хоч все в цім житті мине,
Вірую: житиме мій народ
Серед рівних духовних свобод,
Протягом вічних століть,
Коли так на Майдані стоїть.
Душа потребує дива,
І ось оця мить щаслива –
Де я на Майдані стою,
Гартуючи душу свою.
Іван ОРИНЧАК,
священик.
с. Колодяжне.
НА ЗНІМКУ: Іван Оринчак та священнослужителі міста Ковеля і Ковельського району біля «революційної» ялинки на Майдані Незалежності у Києві.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар