Мар'їне урочищеБагато літ минуло після війни, а вона й досі дає про себе знати. І ніколи не забути її не тільки тим, хто втратив когось із рідних у кривавій бойні, а й тим, хто небайдужий до людського горя.
Не буду повторюватись про перепоховання радянських воїнів у Мар'їному урочищі під Мощеною. Вони загинули у Великій Вітчизняній війні. Про це вже повідомлялось. Скажу тільки про свої враження, які й досі хвилюють.
Зворушливо до сліз було, бо з великими почестями відбувалось дійство, все, як годиться, по-християнськи.
Матері не дочекались своїх синів, оплакували їх усе життя, надіялись, що хоч коли-небудь дізнаються, де вони поховані. Та так і не дочекалися. Скільки страждань довелося пережити вдовам! Діти тих, хто не повернувся, ніколи не відчули батьківської любові і турботи. Не дочекались своїх коханих наречені. Оплакували солдатів їхні сестри.
…Линули молитви священиків, звучали гіркі слова учасників урочистого зібрання. Стривожила душу пісня "Останній солдат" у виконанні районного хору ветеранів "Червона калина". А в могили ліцеїсти і солдати діючої армії опускали труни на синіх стрічках. На кожній могилці ставили пам'ятні знаки, клали каски і квіти. Звучала сумна мелодія духового оркестру.
Затихло все у хвилинному мовчанні. І був військовий салют на честь мужніх солдатів, які полягли смертю хоробрих на мощенській землі. Аж верхівки сосен, здавалося, після німої безвітряної тиші зашуміли і схились у жалобі над новими могилами.
Та чи останній солдат, як звучить у пісні, знайшов нарешті вічний спочинок? Адже роботи із розкопками проводяться далі.
Всього словами, які б вони не були переконливими, не можна передати. Це треба бачити, чути і відчувати…
Валентина ОСТАПЧУК.
Залишити коментар