Мова наша рідна, мова солов'їна!Мелодійна мова і сумна пісня – це наша країна. Тернистий шлях, що веде нас із сивої давнини у сучасність. Не можна пройти його, не поранившись колючками.
Такий шлях проходить кожний народ. Впродовж свого існування нація переживає і занепад, і піднесення. І чого буде більше, залежить від здатності зберігати та правильно використовувати спадщину предків – матеріальну і духовну.
Деякі народи, на жаль, поступово втрачають свої етнічні особливості – такі, як мова, культура, традиції. Кожен з цих аспектів важливий, найголовнішим серед них – мова.
Мова – душа народу, його духовна сутність. Значення її дозволяє людині піднятись вище у своєму розвитку. Мова – не тільки засіб спілкування. Це – етнічна категорія, що притаманна кожному народові, в якого немає скарбу більшого, аніж його мова. І коли є загроза хоч дещицю втратити з того скарбу, нас проймає тривога. Як матір за рідну дитину, як дбайливого господаря за чистий лан.
Така тривога сьогодні має під собою підстави, бо часто ми засмічуємо нашу мову словами іншомовного походження, "суржиком".
Тож маємо зробити все для того, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини у наші дні.
Зараз українська мова має статус державної. Це велике досягнення сьогодення, бо історія розвитку української мови трагічна й водночас повчальна для представників інших національностей. Адже довелося їй пройти тернистий шлях знущань, заборон, катування кращих представників інтелігенції. Звичайно, це наклало певний відбиток на ставлення людей до мови.
Нині загострилася проблема збереження і розвитку рідної мови. Адже повернути духовні цінності можна тільки завдяки материнській, милозвучній, солов'їній мові. Без неї ми не зможемо називати себе нацією у повному розумінні цього слова.
Бо входимо в життя з рідною мовою, з нею стійко переживаємо всі суспільні негаразди й радість пізнання нового.
Надія МАТКІВСЬКА.
Залишити коментар