Здається, що ця жінка повсякчас випромінює енергію – завжди в русі, жвава. З обличчя ніколи не сходить промениста посмішка. Можливо, такою окриленою видається, бо все життя її оточують діти й музика – найчарівніше і найпрекрасніше з усього, що робить нас чистішими й кращими. Все це – про Людмилу ЛИМАР.
Чи кожен з нас довірить чужій людині, хай навіть і вчителю, свою дитину? Людмилі Іванівні довірять. Позаминулого літа вона возила на міжнародний конкурс юних талантів семирічну крихітку Софійку Йоц-Колодько. І не куди-небудь, а в далеку Фінляндію! Недаремно возила – Софійка стала його дипломанткою. Скільки ж потрібно було з нею, юною піаністкою, працювати для такого вагомого успіху!
Людмила Іванівна невтомна. Здається, це той випадок, коли затрачені зусилля й енергія повертаються сторицею.
У кожного з нас був улюблений Учитель, образ якого все життя ми носимо у своєму серці, подумки питаємо в нього поради в непростих ситуаціях. Таким учителем Людмила Іванівна стала для чисельних своїх вихованців, колишніх і теперішніх, бо всі вони її пам'ятають і люблять, з нею радяться і діляться наболілим, її вітають з днями народження і святами та дарують слова вдячності.
Дивлячись на неї, не повіриш, що праці в Ковельській школі мистецтв вона віддала понад три десятки років, бо сама виглядає ледве за тридцять. Тим не менше, вчителька могла б піти на заслужений відпочинок вже навіть за новою пенсійною реформою. А вона й досі, – як животворний потік могутнього нестримного водоспаду.
Крім обов'язків з викладання по класу фортепіано у школі мистецтв, Людмила Лимар з 1998 року очолює на громадських засадах спілку творчої молоді "Гармонія", пише пісні на вірші місцевих поетів, які виконують її учні й вона сама. За цей час чимало її вихованців, якими по праву гордиться, досягли вагомих успіхів.
Так, Катерина Масловська з с. Мощеної, Світлана Шиманська з Каменя-Каширського, Лілія Нікітчук з Луцька, Оксана Козунь з с. Бегета Володимир-Волинського району – лауреат багатьох всеукраїнських конкурсів. Оксана Хомич, вчителька музики однієї із загальноосвітніх шкіл Печерського району м. Києва, попрацювавши лише один рік, стала переможницею конкурсу "Вчитель року".
Її випускник Роман Сорока одержав вищу музичну освіту й став аранжувальником і композитором, Олександр Мархалевський з Луцька – переможець всеукраїнських конкурсів, Віталій Гаврилюк зі Старої Вижівки – дипломант міжнародного конкурсу в Болгарії, навчається у Львівській консерваторії, Наталія Рябова – лауреат "Коронації слова", Марія Дятел брала участь у пісенних конкурсах у Луцьку, в Білорусі, працює в дитячій бібліотеці м. Ковеля, співає українські романси, пісні.
На міжнародних конкурсах Олександр Мархалевський з Луцька удостоївся першого місця в Болгарії, Микита Мирошниченко як піаніст брав участь в міжнародному конкурсі в Києві, Валерія Кружкова – в українсько-польському та міжнародному конкурсах у Києві та Білій Церкві.
Вихованці Людмили Лимар одержали вищу музичну освіту, а головне – йдуть по життю із світлими помислами й оптимізмом, з почуттям доброти та прекрасного, які подарував їм світ музики.
З теплом у серці згадує Людмила Лимар вихованців Ковельської виправно-трудової колонії, де цілий рік на громадських засадах вела лекторій з класичної музики. Малолітні діти, що вже оступилися в житті, виявилися напрочуд ранимими, чутливими до класичної музики, вдячними й вдумливими. Крім класичної музики, припали їм до душі романси, колядки, пісні на вірші Лесі Українки. Людмила Іванівна залюбки подарувала вихованцям колонії книги з історії музики.
Що стосується подарунків, то Людмила Іванівна дарує їх з такою радістю, ніби отримує сама. Навіть сценічні костюми може запросто придбати за свої гроші. А в основному вона є розробником і, так би мовити, модельєром в усьому: від костюмів і сценічних образів – до відшліфованого виступу перед людьми.
Яка б дитина не прийшла до Людмили Іванівни у "Гармонію", хай навіть з не досить вираженим талантом, вона жодній не відмовить.
– Навіть без музичного слуху можна навчитися співати, – вважає вона. – Треба розвивати в дитині закладене матінкою-природою, багато працювати.
Особливими зусиллями педагог доводить правильність цієї тези. А що може бути дорожчим, коли дитина чує аплодисменти на свою честь, коли її очі горять щастям від такої жаданої перемоги!
На концерти, що їх часто організовує з "гармонівцями" Людмила Лимар, приходять залюбки її знайомі й друзі, батьки теперішніх й колишніх вихованців, для яких Людмила Іванівна стала не лише мудрим наставником і учителем, а й подругою, мамою, однодумницею. Її концерти, на яких разом з дітьми співає й сама, – це завжди зустріч з чимось піднесеним і чистим, як саме мистецтво, відпочинок від суєтного нашого розбурханого повсякдення, від шаленої гонитви за примарними багатством і славою, захист від заздрощів і бездуховності.
Ніна ПАНЧЕШНА.
НА ЗНІМКУ: Людмила ЛИМАР.
Фото з домашнього архіву.
Залишити коментар