Революція Гідності на маршіСьогодні в Україні відбуваються чи не найтрагічніші події в її сучасній історії: пролилася кров безневинних людей, примара дефолту нависла над державою, народ зубожіє просто на очах.
Можна називати багато причин такого критичного становища. Але я скажу про найголовнішу: антинародне, бездарне і злочинне керівництво правлячої партії регіонів та її очільників. Захопивши владу в свої брудні руки (якими методами і способами – це окрема розмова), "регіонали" та їх правителі на всі заставки галасували про "покращення життя вже сьогодні", про те, що "почують кожного" і т. д., і т. п.
До пори – до часу народ їм так-сяк вірив. Але коли пан Азаров за вказівкою пана Януковича обманув людей, заявив про відмову від курсу на євроінтеграцію, хоч перед тим бив себе в груди і обіцяв асоціацію з Євросоюзом, то в українців терпець урвався і вони масово вийшли на Майдан. Вони не могли миритися з тим, що корупція в країні розцвіла пишним цвітом, головні національні багатства привласнила Сім'я та її оточення, яка знищила усі гілки в демократичної влади, залишивши одну – "самодержавну" для Януковича.
На жаль, президент не зрозумів і не почув голосу народу. Він робив вигляд, що ніякого Євромайдану нема, що там – виключно проплачені "терористи" і "екстремісти". Спроби силового розгону мирних протестувальників, їх кров – на його совісті, бо всім відомо, що жоден міністр чи високопоставлений чиновник і кроку не зробить без дозволу "хазяїна". От і маємо, те що маємо: громадянське протистояння в державі, яке загрожувало перерости у криваву пожежу. І ті погроми, акти вандалізму, які мали місце в Україні, – це теж вина президента, в обов'язки якого входить бути гарантом прав і свобод своїх громадян, а не "могильником" Конституції.
Я вважаю, що тільки через невміння управляти державою, проводити мудру зовнішню і внутрішню політику, стояти на варті миру й безпеки в суспільстві, В. Януковичу треба було давно йти на пенсію й не мучити себе та людей. Тепер же на нього чекає суровий суд.
Зрештою, Бог із ним, тим президентом. Історія винесла йому свій вирок, як і створеній ним партії регіонів. Але я хочу звернутися до рядових членів цієї партії. В силу різних причин вони вступали до неї. Хто – через страх перед начальством, хто – через бажання зробити кар'єру, хто – з інших міркувань. Серед них є багато чесних, порядних людей. То я їх запитую: вам не соромно бути членом угруповання, яке свідомо привело державу до краю прірви і громадянської війни? Вас не мучить совість за вбитих і поранених по обидва боки барикад? Невже ви не бачите, що вас тягли за собою, наче сліпців, у безодню історії?
Виступаючи нещодавно на позачерговій сесії районної ради, моя колега, голова районного осередку ПР Галина Рябко, звертаючись до депутатів, розпачливо запитувала: "В чому наша вина? Що я поганого зробила? Ми хочемо лише добра людям!".
Я не вірю Вам, Галино Василівно. Ви особисто не могли зробити і кроку без своїх сателітів. І не робив його ваш лідер, коли облаштовував Межигір'я, купував гвинтокрили, давав "зелене світло" скоробагатькам в особі своїх синів та їх друзів? Чи не він – головний корупціонер в державі, де майже всім національним багатством володіють декілька олігархів? Якщо ви – справжній боєць партії регіонів, а не пішак, то чому не сказали своїм зверхникам у Луцьку, Києві: схаменіться, бо лихо вам буде? Особливо тепер, коли влада в особі Вашої партії відкрито пішла проти народу, пролила кров.
Я добре знаю депутата обласної ради Івана Євдокимовича Смітюха. Поважаю його за діловитість, підприємницьку жилку, вміння господарювати у складних умовах сьогодення. І ще більше став поважати, коли дізнався, що він вийшов з партії регіонів 3 листопада минулого року. Мабуть, в силу ряду причин, про які Ви, Галино Василівно, знаєте не гірше мене, йому було непросто зважитися на такий крок. Але він його зробив, бо має почуття відповідальності перед земляками.
Знаю, що з партією регіонів щодень пориває все більше людей, а в районній раді її фракція саморозпустилася. Але є ще такі, котрі вперто чіпляються за старе, ніяк не можуть розпрощатися з ПР. Думаю, настала пора їм визначитися, з ким вони – зі своїми земляками, чи з бандитами.
Мені сьогодні приємно, що наші люди прозріли і хочуть змін на краще. Зміни ці даються і непросто, і нелегко. Про це свідчать події і в Києві, і в інших містах. Слава Богу, що на Ковельщині міська влада, більшість депутатів районної ради, силові структури – з народом. Це запорука того, що нашого руху вперед не зупинити.
Тепер важливо зберегти мир і спокій у суспільстві, розпочати реформувати економіку, не допустити зниження життєвого рівня людей.
Слава Україні! Героям слава!
Володимир АНДРОСЮК,
депутат районної ради, голова Ковельської районної партійної організації ВО "Батьківщина", член міськрайонного штабу Національного спротиву.
Залишити коментар