Церква — з народомПрес-секретар Володимир-Волинської єпархїі УПЦ Віктор Мартиненко кілька разів ставав відомим на всю країну завдяки своїм заявам. Спочатку він порадив публічно одіозному архієрею Павлу Лебедю, що порівняв Януковича із Ісусом Христом, поцілувати президента "в ср...ку". Потім написав листа патріарху Кірілу, у якому дорікнув керівнику РПЦ, що той ніяк не реагує на кровопролиття в Україні. "За каждым богослужением мы молимся за Вас, как Великого Господина и Отца, теперь, вижу, Вы остались только господином...", – написав він.
Віктор Мартиненко зізнався, що після цих випадків отримав багато відгуків та листів. Дехто дякував за мужній вчинок, дехто критикував за "нахабство". Особливо запам'ятався відгук однієї жінки, яка написала, що такий вчинок повернув віру у Церкву, бо був справді правдивим і щирим.
У розмові отець Віктор нагадав про те, що "друг Януковича" Павло Лебідь обіцяв бути із екс-президентом "до кінця": "От хай з ним тепер переховується".
– Як Ви ставитесь до священиків на Майдані? Яка їх роль?
– Священиків було багато. Різних конфесій, в тому числі нашої Української Православної Церкви. Кажуть, що, мовляв, були тільки греко-католицькі священики. Ні, були різні.
Священик залишається священиком завжди. Найбільша потреба в них – саме в таких критичних ситуаціях. Як радника, як духовного отця. Священики на Майдані робили спроби протистояти кровопролиттю, стояли на нейтральній смузі, молилися, підбадьорювали, піднімали людям дух, бо ті стояли за праве діло.
Я днями розмовляв з нашим священиком отцем Стефаном з Ковеля. З благословення Владики Володимира архієпископа Володимир-Волинського і Ковельського він два місяці був на Майдані. В тому числі – у ту криваву ніч розгону. Навіть показував відео, ним зняте з того пекла. Казав, що багатьох, кого вбили снайпери, він відспівував.
– Були священики, які не сприймали повстання на Майдані. Один навіть прокляв його. Чому така неоднозначність?
– Не буду давати оцінку своїм колегам-священнослужителям. Скажу, що той священик був викликаний в митрополію, давав пояснення і вибачився перед людьми за свої слова.
Священик так, як і будь-яка людина, може мати свою громадянську позицію, політичні вподобання. Але він не повинен їх проповідувати. Священик повинен проповідувати Христа.
Але можна і дорікнути нам, що ми підтримували Майдан. Наш речник Георгій Коваленко ще в грудні виступив зі сцен Майдану. Церкви підтримали Майдан, бо тут уже не політика. Політика була, коли вирішували, чи в Євросоюз, чи в Митний союз. Я був байдужий до того, бо політикою не цікавлюся.
Але, коли люди вийшли проти того, що побили дітей, вбивали людей, коли виступили проти диктаторських законів – це вже не політика, це питання добра і зла, чорного і білого. І тут хто, як не священик, повинен встати?
– В маєтках колишніх керівників країни серед розкоші усі побачили багато ікон... У Пшонки навіть мощі святих були.
– Коли я подивився фотографії з лігв отих істот, мені стало соромно, що там якось задіяні святині та символи моєї віри. Це просто дикунство! Це не розкіш, це – кричущий кіч.
Буханки хліба із золота – це вже психічний розлад. Якщо давати оцінку з духовного боку – це вже одержимість злою силою. А мощі – це взагалі наруга над святинями.
– Ви згідні з тим, що та мета, яку ставив перед собою Майдан, ще не досягнута?
– Біда згуртувала людей. Люди більш стали свідомими, що треба щось змінювати самим, а не чекати цього від президента чи депутата. Бо в під'їзді плює не депутат, не олігарх.
Ще тішуся, що стало більше патріотизму. Колись вітання "Слава Україні!" було чимось бандерівським, а зараз і на Сході так вітаються.
Але це тільки початок. Бо революція повинна бути в душі кожного. Змінити думки, змінити ставлення до життя. Не бери хабар і не давай хабар – з того почати. Вчи своїх дітей любити Батьківщину, бути чесними, не кидати сміття на вулиці. З цього починається Європа, цивілізація, демократія і правда. Треба кожному з себе почати – щоб не марні були жертви.
Розмовляв
Антон БУГАЙЧУК.
Газета «Волинь-пост».
Залишити коментар