Щаслива доля Ніни ТарасенкоЖиттєва дорога Ніни Павлівни Тарасенко, яку знають і поважають у місті та районі, схожа на повноводну ріку, яка тече ось уже 80 років. У свій час ця життєрадісна, мудра жіночка опікувалася культурою в районі, писала цікаві змістовні статті у міськрайонну газету, а коли працювала на радіо, її приємний голос повідомляв про життя Ковельщини.
Роки, роки… Війнули вони пташиним крилом і помандрували щебетом весен, щедрістю літ, залишивши про себе добру згадку. А на ниві долі було все: і радощі, і розчарування, і незгоди, і перемоги.
Перші роки життя Ніни Павлівни пов’язані з чарівним, милим Уховецьком, де народилася. Та жити довелося у Володимирі-Волинському, там уже й навчалася у школі. Закінчивши другий клас на «відмінно», дівчинка отримала в нагороду путівку у піонерський табір, що був у Городильці. Але порадіти не встигла – на країну насунула велика біда із фашистською свастикою.
Дитинство Ніни скінчилося із першим бомбардуванням ворога мирних поселень. У паніці й метушні вона сама опинилася у вагоні, який віз евакуйованих до Свердловська. Там її поселили у дитячий будинок, де й почалося доросле життя, бо діти працювали по дві години за верстатами, ткали, ходили в госпіталь і допомагали санітаркам, чим могли. А ще організовували для поранених концерти.
Коли звільнили українські землі, маленька дівчинка, слухаючи повідомлення по радіо, в кожне місто писала листи «дяді міліціонеру», щоб знайшов її маму. А мама теж шукала свою донечку, і вже у 1945 році село проводжало її в далеку дорогу по дитину.
Яке ж то було тяжке повоєнне життя! Дні дівчини були зіткані із праці та щоденних турбот про людей. Мала вона неабиякі здібності організатора, і де б не працювала – чи на швейній фабриці, чи у школі — скрізь була у центрі подій, гуртувала навколо себе молодь.
Активістку помітили і запропонували їй роботу в редакції місцевої газети та на радіо. Скільки дорогого і пам’ятного відбулося за ті роки, скільки цікавих статей, репортажів, зустрічей було з різними людьми!
Любила свою роботу, віддавалася їй сповна, та не сподівалася, що доручать їй очолити відділ культури в районі. Ішла на рік-два, а залишилася на роки. І теж працювала з високою майстерністю, невичерпним талантом, знаннями, умінням знаходити шлях до людських сердець.
Тепер згадує, що, можливо, мало вділяла часу синам, чоловіку, сім’ї, бо ж «металася» по різних заходах і в будні, і в свята. Але приємно, що у кожному селі діяли культурні осередки: клуби, бібліотеки, працювали гуртки художньої самодіяльності, відбувалися цікаві заходи. І тепер ще цінні поради Ніни Павлівни, корисні її настанови пам’ятають ветерани культури.
Я щаслива, що й мені довелося працювати з таким талановитим керівником, адже вона несла в люди лише позитив, добро і любов.
Напевно, інакше й не могло бути, коли вже на заслуженому відпочинку, ветерана праці, яка пройшла крізь біль, скруту, попросили очолити районну організацію ветеранів. Тільки вона могла так тонко відчувати чужий біль, поспішати на допомогу тим, хто її потребував. Знов турбота про інших кликала Ніну Тарасенко у села району, де пам’ятають її хороші справи. А особливо те, що зуміла видати «Книгу пам’яті» району.
А вдома ця мила привітна жіночка – добра мама, бабуся, турботлива дружина. Її чоловік – надійний і міцний домашній тил, тверда опора, хороший господар і супутник по життю. Разом доля сплела їм в парі 60 незабутніх літ.
Непомітно спливли роки. Душею Ніна Павлівна залишилася такою ж, як в молодості, дарма, що сивий туман покрив голову та здоров’я підводить. І ті, хто знав і знає ювілярку, щиро вдячні їй за тепло і взаєморозуміння, цінні поради, працелюбність, людяність.
Доля подарувала їй багато випробувань, але разом з тим вона у неї щаслива. Бо жінка завжди була і є потрібною рідним, друзям, знайомим – усім, хто її знає і любить.
Шановна Ніно Павлівно!
Славний Ваш ювілей відзначаєм,
Як в народі давно повелось.
Лиш від щирого серця бажаєм,
Щоб щасливо і довго жилось.
Всю доброту, яка ще є на світі,
Всю радість, що живе поміж людей,
До ніг Вам прихиляємо сьогодні
У цей прекрасний, мудрий ювілей!
Валентина СІЧКАР,
голова районної
ветеранської організації.
НА ЗНІМКАХ: Ніна ТАРАСЕНКО у різні періоди життя.
Фото з архіву автора.
Трудовий колектив редакції газети «Вісті Ковельщини», з яким ювілярку єднає не один рік спільної праці, приєднується до побажань на її адресу і висловлює глибоку повагу людині високої культури, інтелігентності, працелюбності і товариськості!
Хай Бог дарує Вам ще многії і благії літа, зміцнює здоров’я і укріплює душевні сили, а рідні оточують увагою, любов’ю й теплом!
З роси й води Вам!
Колеги по перу і мікрофону.
Залишити коментар