Відкрили двері світлої душіНезважаючи на напружену соціально-політичну ситуацію в країні, по всіх її усюдах у ці дні чути слово Шевченка. Апостол Правди і Свободи наповнює наші душі прагненням істини.
Міська гімназія запропонувала свій проект до 200-річчя від дня народження Т. Шевченка. На її базі 3 березня цього року проведено науково-практичну конференцію на тему: "Сучасна інтерпретація поетичної спадщини Тараса Шевченка".
Відкрию потаємне – ішов з деякою засторогою. Думалося: що там учні запропонують нового, тим більше – цікавого? І помилився!
Юні науковці сміливо відкрили двері світлої душі Тарасової. І торкнулися багатьох творчих струн генія.
Заграли образи Кобзаря, жінки-українки, фольклорні мотиви, світлі тони малярства і пісенні шедеври, і багато чого іншого. Адже криниця Шевченкового надбання невичерпна.
– Господь послав Шевченка у весну, – наголосила Людмила Барановська, завідувач кафедри української мови і літератури гімназії. – Бо й справді: Шевченка дух – це вічний поклик весняного пробудження природи і народу. Оту заскорузлість, сміття, яке накопичилось за довговікову зиму української неволі, він вимиває цілющим дощем своєї поезії.
В нього Дніпро – і друг, і батько, і Славутич, і ревучий, і просто широкий. Кобзар сумний, незрячий, і разом з тим пророчий…
Грають юні на струнах душі Тарасової – всього в газетному репортажі не висвітлиш. І вже мені не просто цікаво, я ще й бачу практичне значення і актуальність, новизну наукових досліджень. Це ж вам не просто проспівати пісню, прочитати вірш і поставити чергову "галочку" про вшанування. Тут – душевне Тарасове вливається у серце юних.
Тому в рядок шани і подяки вписую тих, хто досліджував, аналізував, вичитував і писав наукові праці. Це – Каріна Бединська, Ірина Тусь, Надія Жмуйда, Тетяна Яцюк, Яна Козуб, Мар'яна Місяць, Маргарита Качко, Каріна Чечель і Яна Хом'як.
Поряд із юними дослідниками активно попрацювали і їхні наставники: Людмила Барановська, Оксана Комашко та Оксана Чак. Приємно було бачити, як переживала за успіх проекту директорка гімназії Олена Вальчук. Вона і словом душевним, і просто оплесками підтримувала виступаючих. Недаремно прижилася назва "гімназійна родина", в якій директор не просто старша за рангом, але й подруга, і мама.
З підвищеною увагою присутні слухали почесну гостю із Східноєвропейського національного університету професорку Світлану Богдан:
– Шевченка потрібно сприймати у двох вимірах – як поета і, як власне, – людину. Його поезія лягає на серце. Хіба не про наші мрії і надії поет пророчо сказав: "І на оновленій землі врага не буде, супостата"? Він піднявся своїм інтелектом до найвищої вершини людського пізнання і залишився в душі таким, як ми. Він любив волю понад усе і найменше мав її. Народжений кріпаком, став пророком.
Я високо ціную те, що показали учні, колеги на цій конференції. Бо я бачу, що за юними – майбутнє наше. Я дякую Вам!
З підсумковим словом звернулася до присутніх методист управління міської освіти Віта Хлапук. З її вуст прозвучала висока оцінка заходу, приуроченого до ювілею Великого Кобзаря.
Своє захоплення змістовним дійством висловив і автор цих рядків. Я більш, ніж переконаний, що Шевченкове слово – це палаючий факел, який запалює дух і кличе до боротьби. Із словом Пророка відстоював волю майданівець Сергій Нігоян – нашу і свою волю, і з ним був записаний в "Небесну Сотню" Героїв України.
І ще одна цікава "родзинка", яка приємно вразила присутніх у залі. Учні гімназії прочитали "Заповіт" на восьми слов'янських мовах! Справді, Шевченко не тільки над Україною, але й над всім світом.
..."Не забудьте пом'янути", – просив Тарас.
Не забуваємо, батьку-Шевченку! І юні, і зрілі, і сивочолі звертаються до твого слова, моляться і звіряють з твоїми пророцтвами сучасні виклики нашого буття.
Тільки-но признався, Тарасе, у своїй та учнівській любові до тебе, як знову потрапив в обійми твоєї душі. Бо ж не заспокоїлися ковельські гімназисти. Попри сіру, з мрякою погоду, на ганку гімназії 5 березня своєрідний марафон влаштували. "Заповіт", твій Тарасе, на двадцяти європейських мовах декламували.
Хто йшов по вулиці, зупинявся. Туристи маршрут перервали, прийшли і теж слухали, затамувавши подих.
За кордоном аматори на вулиці грають та співають, і тим гроші заробляють. А тут духовний "Заповіт" чотири години викликав цікавість ковельчан та гостей міста. Заступник міського голови Ігор Прокопів теж завітав, слухав і своє задоволення висловив.
Людмила Барановська, організатор, натхненник дійства, постаралася, щоб все було по-новому і змістовно. Як завжди, переживала і хвилювалася Олена Вальчук – директорка закладу.
Відкрию таємницю: хотіли зафіксувати рекорд Волині цього учнівського марафону, але поважна комісія запросила 2 тисячі гривень за послуги, а це не під силу ні учням, ні гімназії.
Зрештою, Бог з ним, з тими рекордами. Ти ж, Тарасе, писав, малював і страждав не заради рекордів, а за Україну, за отих співучих і знедолених, красивих і волелюбних українців. То й я поіменно не називаю учасників дійства, а разом з ковельчанами, як на Майдані, голосно і щиросердечно озвучую: "Молодці".
А в гімназійній світлиці для першокласників (гімназійних) Оксана Чак і Наталія Купрійчук свій конкурс організували.
Діти принесли сімейні "Кобзарі" і розказували, коли вони були придбані або подаровані. Читали поезії Шевченка. За найстарший і найновіший "Кобзар" призи отримали Саша В'юн, Владислав Чак, Андрій Гайдук. А як змістовно, артистично і душевно читав Шевченка Тарас Горькавий – справжній артист! Він теж отримав нагороду.
І знову промовляю: "Спасибі. Молодці".
З третього поверху аж донизу звисав синьо-жовтий рушник із словами поезій Шевченка, вишитими батьками учнів.
Олена Вальчук сказала, щоб не виділяв окремо когось, тому що до ювілею готувалась вся гімназійна родина, тобто батьки, вчителі і діти. І ця єдність вселяє впевненість в наше майбутнє.
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКУ: група учасників науково-практичної конференції.
Фото з архіву міської гімназії.
Залишити коментар