Клієнт завжди правий?"Клієнт завжди правий" – це гасло вже добре вивчив наш народ, бо здається, що ця фраза захистить від помилок, несправедливості, бідності, корупції. Впевнено крокуємо до всіляких установ, банків, пошти, аптек, торговельних закладів, відвідуємо садочки, школи, поліклініки – куди кому потрібно. Адже там нас чекають, бо ми бажані, бо там нам все пробачать, коли в нас немає настрою: і нашу нетерплячість, і банальну невихованість, і безкультур'я, і нахабство.
Будуть терпеливо вислуховувати наші претензії, ввічливо посміхатись та безкінечно вибачатись за найменшу помилку. І не дай, Боже, вихопиться якесь слівце, неугодне прискіпливому клієнтові, то вже, вважай, настрій у працівника зіпсований надовго і без валер'янки йому не обійтись.
Та ще й як керівництво зафіксує порушення відомого гасла або поскаржиться клієнт десь вище, то це – і зняті преміальні із зарплати, і принизливе вичитування начальства і навіть можливе звільнення з роботи.
Але кому зараз до кого діло? Кожен сам за себе. Тим більше, якщо є лозунг вседозволеності, то чому б ним не скористатися? Так вважають люди – і ті, що виховані, і ті, що не дуже.
Насправді нема особливо чому заздрити тим працівникам, котрі зайняті в сфері обслуговування, бо це тільки на перший погляд здається: а що їм – сидять в теплі, чистоті, гарно одягнені, мають зарплату. Та, правду кажучи, робота з нинішнім клієнтом – це нелегкий труд і не кожен може його витримати.
Адже інколи відвідувач якоїсь установи може нахабно себе поводити, ображати, принижувати працівника у присутності інших. І в більшості випадків всі мовчать, рідко хто зробить зауваження або заступиться. Мовляв, навіщо втручатися? Моя хата скраю – нічого не знаю. Через це і виникає вседозволеність, бо, в основному, бояться суперечити нахабам.
Єдиний захист, який мають працівники сфери обслуговування від неадекватних клієнтів, – це терпіння, бо не скрізь є охоронці, які можуть втрутитись у таких ситуаціях.
А що далі? Невже сьогодні кожен думає тільки за себе? Невже матеріальне зубожіння породжує жорстокість та отупіння, спустошення душевних якостей?
"Клієнт завжди правий". Цікаво, хто придумав це гасло, яке саме по собі звучить смішно і однобоко? Насправді для всіх повинен бути один лозунг, одне гасло: "Будьмо взаємно ввічливими!". Цей заклик люди мають не тільки знати, але й бачити: біля кожного віконця каси, біля кожного офісного стола, де працюють з клієнтами, у громадському транспорті та усіх громадських місцях.
Правила культурної поведінки, взаємну ввічливість та повагу треба починати виховувати ще змалечку. Ось приклад: із воріт дитячого садочка виходять мама із хлопчиком років чотирьох-п'яти. Мама вичитує синочка за те, що забруднив дорогу імпортну курточку. Малюк відказує, що не винуватий в цьому. Винен Владик, який його штовхнув, і він впав, коли всі гуляли на вулиці.
Розгнівана мама не стала виясняти, що ж насправді сталося. Для мами висновок визрів миттєво – у всьому винна вихователька, бо їй треба було посадити всіх дітей рядочком, і щоб сиділи тихенько, не бігали і не гралися, а тільки дихали свіжим повітрям на прогулянці. І мама підвищеним тоном, аби чули перехожі, стала погрожувати, як вона завтра буде наводити порядок в дитсадку, як відчитає безвідповідальну виховательку та вимагатиме у завідуючої, аби її звільнили з роботи.
Який урок "вихованості" отримала дитина від своєї мами у такому разі? От і дивуємось потім, звідки беруться сьогодні нахаби, циніки, наші вседозволеність та байдужість. А такі явища сьогодні не поодинокі.
Батьки в навчальних закладах, клієнти в різних установах – всі вимагають до себе уваги. І це закономірно, так і повинно бути. Та інколи дехто забуває, що живе в людському суспільстві, а не на безлюдному острові, і повага один до одного має бути взаємна, двостороння, аби у конфліктних ситуаціях не втрачати свою людську гідність від банальних вимог: не так тобі посміхнулись, не так заговорили, не так глянули і т. д., і т. п.
Елементарні правила поведінки подекуди перетворюються на важке випробовування для багатьох громадян. Нестабільність у країні та страх за завтрашній день, за майбутнє наших дітей, онуків, всієї нації не може стати причиною морального зубожіння народу, бо ми повинні передати своїм нащадкам всі найкращі надбання, які примножуються у віках, аби не зникнути у болоті ворожнечі, ненависті, безкультур'я. І ніхто та ніколи не пустить нас у таку омріяну Європу до цивілізованих людей, де правила поведінки та культура спілкування виховуються з пелюшок, де люди впевнені у майбутті, порядні та відкриті.
То нам ще рости й рости до тієї Європи, куди так прагнемо. Спочатку займімось вдосконаленням своєї цивілізованості, подбаймо про духовні якості, милосердя, терпимість один до одного, а вже тоді – і про здійснення мрій.
Ніна ФЕДОРУК.
м. Ковель.
Залишити коментар