Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!..»Настав новий час, і так, як уже було, – не буде. Звичайно, кожен надіється на краще, бо за те боролись на Майданах, проливали кров, віддавали найдорожче – життя. І ще продовжуються боротьба, протистояння, помирають поранені…
Але історію вже ніхто не перекроїть на свій лад, бо все це ми пережили, бачили, чули. Тільки прикро за те, що українці, які є одного кореня, однієї землі, однієї нації, воювали один проти одного. Та й нині Донецьк, Південь, Крим не заспокоюються. А туди ж із Заходу України «вербували» колись за комсомольськими путівками працювати, там осіли назавжди, створили сім'ї.
І ось зараз, приміром, коли в шахтах Донбасу мало дбають про гірників, які все частіше гинуть, а їм ще й невчасно виплачують зарплату, частина донеччан чомусь тримається за колишню владу, не хоче змін на краще, а дехто ще й сепаратизм пропагує, бажаючи відділитися від "західняків". Для чого?!
Свого часу життя порозкидало людей по Україні. Я, наприклад, родом із Черкащини, а опинилася на Волині, яка стала мені рідною. Та й на моїй вулиці в Голобах мешкають люди із дев'яти областей, і, можливо, тому, що живуть усі дружно, то й назвали вулицю Дружби. Тож тепер у наших нащадків тече кров українців із Заходу, Сходу, Півдня, Півночі. Тому нас нікому і ніколи не роз'єднати.
Адже Схід чи Захід – це лише географія. І ніхто нікого не принижує, не ображає, хто б якою мовою не говорив. Ось у Голобах, наприклад, є росіяни, і треба віддати їм належне: вони – патріоти своєї мови, розмовляють російською, а діти їх та онуки – вже українською. То хіба мова може роз'єднати нас?
Сьогодні обов'язково потрібно об'єднатися Церквам, а то навіть на релігійному грунті комусь було вигідно розділити українців. Для цього і ворожнеча розпалювалася. Але Майдан показав, що біда об'єднала усіх: і хто говорив українською, і російською, та навіть представників різних національностей, бо всі вони – українці і живуть у чудовій країні – Україні.
А вона і справді красива. "Очей відвести неможливо", – співала Народна артистка Раїса Кириченко. Тож краса та багатство нашої держави і не дають спокою таким, як Жириновський, тому й продовжується холодна війна між братніми народами, яка загрожує перерости в гарячу.
Розпочалася передвиборна кампанія, від неї залежить наше майбутнє. І гроші будуть витрачатися великі. То варто добре подумати, перш ніж віддати свій голос, щоб не продатися за мізер і згадати спочатку євромайданівців, аби не повторилося щось подібне. Бо це – наш шанс виходу із кризи.
І якщо з чистим серцем ми оберемо достойного президента, то, може, й українці, як журавлі весною, повернуться додому з-за кордонів… Доки ж їм поневірятися по світах?! Може, аж тепер почнеться відродження і процвітання України, як пророкують ясновидці?
Мабуть, знаково, що згадані події відбувалися і відбуваються у дні святкування пам'ятних дат наших геніїв – Лесі Українки і Тараса Шевченка. Їх твори актуальні й сьогодні та лунали на барикадах, допомагаючи перемагати. І я свої думки розпочала словами Шевченка, а закінчу Лесі Українки: "Мріє, не зрадь!". Тож хай збудеться мрія всіх: почнуться зміни на краще!
Валентина ОСТАПЧУК.
смт Голоби.
Залишити коментар