Завжди готові прийти на допомогуВже більш як півроку Наталія ВІСЛОГУЗОВА очолює колектив залізничної лікарні. Саме це й стало приводом для інтерв'ю із новим керівником.
Особа Наталії Вікторівни широкому загалу ковельчан мало відома. А тому – кілька фактів з її біографії. Народилася 20 вересня 1976 року в сім'ї лікарів. Навчалась в середній школі №7 міста Ковеля. У 2000-му році закінчила Запорізький медичний університет.
Перше своє трудове "хрещення" отримала в Ковельській центральній лікарні. Її вчителем і наставником був Юхим Павлович Коц, завідувач терапевтичного відділення. Через рік – лікар-ендокринолог залізничної лікарні. Нині – лікар вищої кваліфікаційної категорії, один із ведучих лікарів регіону.
З 2011 по 2013 рік Наталія Віслогузова обіймала посаду заступника головного лікаря залізничної лікарні, паралельно працюючи лікарем-ендокринологом. З грудня 2013 року – керівник цього закладу. Одружена, виховує доньку, безпартійна.
За спокійним і рішучим поглядом Наталії Вікторівни – мудрість і виважена життєва позиція, яку ввібрала ще із казок, розказаних мамою Тамарою Володимирівною, ведучим лікарем-терапевтом, завідувачем терапевтичного відділення вузлової лікарні.
Цими днями ми зустрілися із пані Наталією й попросили відповісти на декілька запитань.
– Наталіє Вікторівно, передусім щиро вітаємо Вас із призначенням на нову посаду, бажаємо успіхів у відповідальній роботі. Скажіть, будь ласка, як почуваєтеся у кріслі головного лікаря? Не страшно було, особливо в перші дні, місяці?
– Звичайно, хвилювання були і є. Адже на плечі лягла величезна відповідальність не лише за низку проблем з надання якісної медичної допомоги, зміцнення матеріально-технічної бази лікарні, а й за колектив, в якому трудяться понад 300 чоловік.
Спасибі Володимиру Савицькому, колишньому головному лікарю, який нині обіймає посаду заступника, всіляко допомагаючи мені. Впевненість в успіху посилюється і відчуттям підтримки місцевої влади, керівників залізничних підприємств міста та особливо – рідного колективу.
– Судячи з того, що Ви понад три роки вже обіймали посаду заступника головного лікаря, Вам усе-таки не чужі здорові амбіції, тяга до кар'єри?
– Знаєте, мені ніколи не спадало навіть на думку, що буду в цьому кріслі. Мені й зараз здається, що моя посада – це збіг обставин, усвідомлена необхідність бути там, де сьогодні найбільш потрібно.
А коли вже так сталося, то при підтримці колективу в мене вистачить сил і здоров'я попрацювати, щоб можна було сказати людям і собі: я зробила усе, що могла.
– Очоливши цей далеко не простий заклад, чи визначились Ви, Наталіє Вікторівно, за що треба братися насамперед?
– У цій лікарні я працюю уже 13 літ. Я знаю всіх, і всі знають мене. Знаю сильні і слабкі сторони.
Сильною стороною вважаю високий професіоналізм наших лікарів. Лікарня надає допомогу не лише залізничникам, а й усім бажаючим городянам. І не тільки.
Наші лікарі охоче допомагають мешканцям прилеглих районів краю. А от матеріально-технічна база вимагає нагального розв'язання. Повторюю: нагального.
– За "кермом" цього потужного "корабля" Ви вже майже 6 місяців. Над вирішенням яких актуальних питань нині працює колектив лікарні, що вдалося вже зробити?
– Розроблено план підвищення кваліфікації лікарів на місцевих і республіканських курсах та за кордоном, вишукуються кошти для придбання найсучаснішої лікувальної апаратури і устаткування.
Дещо вдалося зробити в плані благоустрою на подвір'ї. Фасади усіх будівель нині виглядають ошатніше, довкола – чистота, алейки, квіти, тиша і спокій. А ще, за підтримки народного депутата України Степана Івахіва ми поміняли всі вікна в чотирьохповерховому приміщенні поліклініки.
Попереду – стільки роботи, що й не злічити. Все впирається у кошти. "Бігаємо" з простягнутою рукою всюди – навіть й до керівників залізничних підприємств міста, які заборгували нам майже 500 тисяч гривень.
– Серед мешканців міста та й самих працівників лікарні ходять чутки про ліквідацію залізничної лікарні. Що Вам відомо з цього приводу?
– Такі чутки виникали не раз. Особливо гостро це питання постало в 2012 році, коли в області проходило так зване пілотне реформування медичної служби, коли масово закривалися дільничні лікарні.
Надіюсь і вірю, що при нинішній демократичній владі такі чутки самі собою будуть розвіяні. Адже домінантою демократичної влади є людина, праця для людей.
– Щиро дякую за розмову. Від імені дописувачів і читачів газети "Вісті Ковельщини" зичу Вам, колективу лікарні миру, добра, удачі.
– Дякую і Вам за інтерес до життя нашої лікарні.
Розмову вів
Дмитро КОРНЕЛЮК.
НА ЗНІМКУ: Наталія ВІСЛОГУЗОВА.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар