“Я пишаюся своїм татом...”На базі ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Лесі Українки села Любитова протягом двох тижнів діяв табір з денним перебуванням "Ровесник". Учні 2-6-их класів, котрі брали активну участь у різноманітних виховних заходах, конкурсах, вікторинах, змаганнях, які щодня тут організовували для них.
Це і "Веселі старти", і "Караоке біля школи", і "Найрозумніший учень табору"та "Містер і Міс табору", а ще "День бантиків", "День акторської майстерності", "День жахів", "Казковий єралаш" та багато інших.
А з нагоди Міжнародного дня батька у таборі проведено конкурс на кращу розповідь про свого татуся. Всі виявили неабияке бажання взяти участь у ньому, за що отримали нагороди.
Та найбільш вразила і вихователів, і учнів табору розповідь про свого татуся Каміли Домаль із загону "Веселка". Пропонуємо ознайомитися із нею і Вам, шановні читачі.
“Мого тата звати Домаль Сергій Володимирович, йому 34 роки. Народився він і виріс у місті Ковелі. Проживав там до 30 років, одружився, а потім наша родина переїхала в Любитів.
У селі татусь навчив мого старшого братика Максима різати та рубати дрова, майструвати, господарювати та грати у футбол. Я, спостерігаючи за цим усім, й сама спробувала чоловічої роботи, а саме – рибалити. Адже не раз мій тато та брат ходили на риболовлю. Тато у мене добрий, сміливий.
Зараз наша Україна у великій біді і, щоб захистити її та наш народ від війни, яку розпочала колись дружня нам Росія, мобілізували мого татуся до війська. І він не заховався за чужу спину, не відкупився, як дехто, а пішов захищати маму, мене та моїх братів і всіх нас від терористів.
Мій татусь знав, що його могли послати в зону бойових дій, могли вбити, але він не міг лишитися вдома, коли там, на війні, його знайомі й просто добрі люди.
Я пишаюся своїм татом! Він – гідний син своєї Батьківщини. І як би не склалася моя подальша доля, я завжди буду пам'ятати ці тяжкі для нас усіх місяці очікування та сльози, які я бачила на очах моєї мами та наших рідних.
Я дуже-дуже люблю свого татуся, поважаю його, наслідуватиму та намагатимусь бути гідною його донькою”.
Ось такі у нас гарні діти!
Наталія КСЬОНДЗИК.
с. Любитів.
Залишити коментар