Державний прапор – святиня кожного українця!Україна стає на європейський шлях розвитку. Прикро, що прийшли ми до цього такою дорогою ціною. Нині вільно співаємо Державний гімн, майорять Державні прапори на установах міста. На них – небесна блакить і золото колосся – кольори життя і миру. Державний прапор – це як хоругва в церкві, святиня, якою повинен гордитися і дорожити кожен українець.
Пригадую, як на одному із віч у Ковелі нині покійна Марія Хотинська запропонувала прикрасити місто синьо-жовтими стрічками. Люди з радістю відгукнулися на таку пропозицію, і невдовзі міські мости замайоріли цими кольорами. Дивлячись на цю красу, гордість переповнювала серце: ось вона – вільна і незалежна Україна.
Та згодом стрічки стали кудись зникати: одні були обірвані, інші спалені. З кожним днем їх ставало все менше й менше. Боляче було дивитися на ці вузлики, ці "залишки радості".
У суботу, 28 червня, йдучи до церкви, моє серце знову сповнилося радістю: міст із обох сторін розквітнув величними Державними прапорами (на знімку). Доземний уклін – тим людям, котрі долучилися до проведення такої акції. Своєю радістю від побаченого я поділилася у церкві із прихожанами. Відчувалося високе духовне піднесення серед людей.
Та, на жаль, недовгою була наша радість. У неділю вранці, ступивши на міст, побачила, що прапорів стало значно менше, чимало їх держаків були по-варварськи зламані. Хотілося кричати від болю, сльози мимоволі наверталися на очі. За що? За що такий глум? Хто ті виродки, в яких піднялася рука на святиню?
Бог дарував нам усе – державу, рідну мову. За Державний прапор гинуть наші молоді хлопці, ллється кров, а тут – таке варварство. І це, незважаючи на те, що поруч розташований міськрайвідділ внутрішніх справ. Де ж ви, наші охоронці правопорядку?
Т. О. СУХАРСЬКА, пенсіонерка.
Від редакції: з приводу даного прикрого інциденту, який дійсно мав місце у Ковелі, ми мали телефонну розмову із в. о. начальника міськвідділу внутрішніх справ УМВС у Волинській області, полковником міліції Іваном Тусьом. Він повідомив, що правоохоронці ведуть роботу щодо пошуків зловмисників, які скоїли цей хуліганський вчинок.
Щоправда, виникає запитання: невже ніхто із мешканців міста не бачив, як чиясь підла рука ламала держаки прапорів? Адже коли б оперативно повідомили про це міліцію чи органи влади, то особу хулігана, можливо, давно встановили б.
Отож, не будемо байдужими! Час вимагає нашої особливої пильності сьогодні.
Фото Мирослава Данилюка.
Залишити коментар