Спливають у вирі подій літа, а з ними – багато символів і чисел минулого, його сподівань і поразок. Натомість залишаються одвічні істини, непідвладні часові – потреба у милосерді, людяність, взаємодопомога, співчуття.
Майже півтора сторіччя уособлює ці ідеали Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, гідне місце в якому посідає Червоний Хрест України.
Професор Микола Пирогов уперше сформував загони сестер милосердя для догляду за хворими і пораненими солдатами в 1854 році. 158 сестер громади, котрі працювали в блокованому та безперервно обстрілюваному місті, були нагороджені медалями за оборону Севастополя.
Із Кримською війною пов’язана діяльність і славнозвісної Флоренс Найтінгель, ім’ям котрої сьогодні названо медаль – найвищу відзнаку Міжнародного Комітету Червоного Хреста. Вона заснувала в Лондоні першу в Європі світську школу сестер милосердя. Медаллю, що носить її ім’я, нагороджено 23 самовідданих працівниць та активісток Українського Червоного Хреста.
Літо 1859 року. Громадянин Швейцарії Анрі Дюнан випадково опинився неподалік містечка Сольфеіно, де відбувся кривавий двобій австрійської та італійської армій. Коли після бою на полях залишили кинутих напризволяще поранених, пана Анрі це настільки приголомшило, що він звернувся із закликом до місцевих мешканців допомогти стражденним. Сотні воїнів було врятовано.
1863 року у Швейцарії розпочав роботу Міжнародний комітет допомоги пораненим, що згодом отримав назву МУЧХ: його емблема – червоний хрест на білому тлі. До конвенції «Про поліпшення долі поранених у діючих арміях» приєдналась і Росія.
Українська ланка Російського Червоного Хреста була організована якнайкраще. Функціонувала поліклініка Червоного Хреста у Харкові. 1902 року в Києві заснували «Товариство боротьби із заразними хворобами». Під час Першої світової війни у Києві було відкрито понад 100 шпиталів Червоного Хреста.
Перший з’їзд Товариства Червоного Хреста відбувся в будинку Маріїнської громади сестер милосердя Червоного Хреста, яка з 1878 року надавала нужденним медичну допомогу.
Створений більш як 90 років тому, за часів Української Народної республіки Червоний Хрест України відіграє дедалі помітнішу роль у розбудові нашої держави. Ця відома й авторитетна громадська організація пройшла визначний шлях, насичений яскравими подіями і подвигами заради гуманності, злагоди і миру.
Більше 65 років відділяє нас від славного дня Перемоги нашого народу у Великій Вітчизняній війні. Представники двох поколінь, що народились за мирного часу, не були свідками ні жахіть війни, ні самої незабутньої Перемоги. Та всі ми свято бережемо пам’ять про неї – вона воістину стала і залишиться віковічним народним святом, скільки б не минуло літ від того світлого травневого дня.
Для співробітників Червоного Хреста День Перемоги – свято особливе, адже переважна більшість підопічних Товариства – ветерани та інваліди війни.
Упродовж тривалого часу Товариство Червоного Хреста України довело життєздатність, згуртованість і здатність будь-коли, за найскрутніших обставин прийти на допомогу. Воно й сьогодні засвідчує: хоч би яким розвиненим і цивілізованим було суспільство, воно завжди потребує милосердя, любові до людей. Саме тому в нього велике обнадійливе майбутнє.
Людмила СТАХОРСЬКА, голова Ковельської міськрайонної організації Товариства Червоного Хреста України.
Залишити коментар