Друзі зустрілися зновуНещодавно голос рідної Голобської школи покликав через 25 років на зустріч випускників 1989 року. Зібралося 30 чоловік із трьох класів, запросили й класних керівників – Валентину Артинюк, Миколу Савлука та автора цих рядків.
Життєві дороги у кожного пролягли по-різному. Але шкільних років не забути. Уроки, вчителі, екскурсії, вечори відпочинку, смачна картопля на вогнищі в лісі, виробничі "десанти" на колгоспні поля, подорожі по видатних місцях, концерти, конкурси, танці довкруг ялинки – все збереглося в пам'яті. Тож мандрівка в минуле була хвилюючою і щемною.
Нам, класним керівникам, було приємно бачити веселих, життєрадісних, збагачених життєвим досвідом і ще досить молодих своїх рідних колишніх вихованців. Але, на жаль, шестеро з них відійшли вже у Вічність: Валентина Сироватка, Андрій Щур, Володимир Дубенський, Ігор Щесюк, Сергій Матвійчук, Василь Шинкарук. Їх пам'ять на кладовищі вшанували і поклали квіти.
Потім однокласники заглянули у свою школу, у класи, де вчилися, сфотографувалися на згадку (на знімку – група учасників зустрічі). А за святковим столом не забули пом'янути хвилиною мовчання тих, хто віддав життя тепер, відстоюючи кордони і незалежність України.
І полилися спогади, розповіді. Уже дідусем встиг стати Юра Сліщук, бабусями – Іра Омельчук, Наташа Лимар, Таня Семенюк. Наташа й Таня примчали на зустріч із "польських" заробітків, а Наташа Трофімчук після роботи в Німеччині налагодила свій бізнес у Голобах – стала "мічурінцем", Віталій Троцюк приїхав з Ковеля, де працює підприємцем.
Дніпропетровськ, Луцьк, Ковель, Голоби, навколишні села району й області, Київ, Крим, Росія, Чехія – це неповний перелік географічних точок, де живуть і працюють випускники 1989 року. Не всі мали можливість приїхати нині, але з Дніпропетровська таки прибула Таня Жучик.
По-різному склалися долі у наших вихованців. Микола Москалюк, наприклад, оволодів технікою і обробляє землю у ТзОВ "В. Прометей", Петро Біліч – водій, Людмила Павлишина, Ігор Сліпчук, Світлана Кривальчук, подружжя Матвійчуків – Галя і Юра – залізничники, Наташа Іваніщук – юрист, Інна Лук'янчук працює в сфері обслуговування, Оксана Мороз та Ігор Тарасюк – банківські працівники, В'ячеслав Шнайдер – шериф, Наташа Євтушко служить медицині, Олександр Волошук – електрик, Оксана Бірук працює в департаменті агропромислового розвитку ОДА, Людмила Шава – підприємець. Є й вчителі, продавці, охоронці, дальнобійники, домогосподарки, робітники, хлібороби, фотографи.
Приємно було чути від них про синів і дочок, які є продовженням їхнього роду. Оксана Омельчук, Іра Омельчук, Галя Матвійчук похвалилися, що мають 4-6 дітей. А Володя Андрощук сам є чудовим сином, адже побув трохи серед друзів і побіг до мами у лікарню. Всі разом одну з однокласниць підтримали матеріально та здали гроші на бронежилети, щоб допомогти армії. Значить, не зачерствіли душею, мають добрі серця наші діти, що дуже радує.
Вміють долати вони труднощі, досягати мети. Так, Іра Захарчишина із Жмудчого дуже рано стала вдовою, діти росли без батька. Проте зараз вже сини є її опорою та надією.
Весело і гамірно було на зустрічі з минулим. Наче побували на випускному вечорі чверть століття тому. Згадували вчителів, дякували їм за науку. Кожному було чим поділитися.
Хай же Вам, дорогі наші вихованці, доля подарує ще багато зустрічей при міцному здоров'ї і під мирним небом!
Валентина ОСТАПЧУК.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар