У Ковелі, напевне, знайдеться не так і багато людей, котрі б не знали Євгенії Степанівни Калініної – вчительки від Бога, щирої і душевної жінки, завжди готової прийти на допомогу тим, хто цього потребує.
Обираючи професію педагога, вона розуміла, що буде і непросто, і нелегко. Бо бути наставником і вихователем підростаючого покоління – це хоч і почесно, але дуже відповідально. Потрібно постійно працювати над собою, самовдосконалюватися, наполегливо вести за собою учнів до вершин знань. Така робота вимагає великої самопожертви, високої працездатності і, безперечно, інтелекту, культури, інтелігентності.
На щастя, всіма цими рисами Євгенія Степанівна володіє повною мірою. Постійне прагнення спілкуватися з дітьми не полишило її навіть тоді, коли вийшла на заслужений відпочинок: вона роками віддає щедрість душі, розум і талант хлопчикам і дівчаткам у недільній школі, по краплиночці вливаючи у щиро розкриті сердечка слово Боже.
За це заслужила і пошану, і вдячність від церковних ієрархів. Велику повагу бережуть у своїх серцях до вчителя й колишні учні. Якщо є привід і нагода, неодмінно втілюють цю повагу в помічні справи.
А ще наша великоповажна ювілярка – Праведниця світу. В роки війни вона і її батьки, рятуючи від смерті і наражаючи на небезпеку власне життя, переховували сусідів-євреїв. І якими ж хвилюючими були зустрічі з нащадками врятованих через десятиліття!
З трепетом і любов’ю ставиться Євгенія Степанівна до рідної материнської мови, яку викладала впродовж багатьох років у загальноосвітній школі № 2, дбайливо береже її яскраві фарби і невичерпну глибину, охороняє від «суржику», за що теж заслуговує пошани й подяки.
Відточувала свій мовний дар і тоді, коли працювала коректором у ковельській місцевій газеті, яка в ті часи носила назву «Комуністичним шляхом» і була органом парткому територіально-виробничого об’єднання, яке об’єднувало декілька районів Волині. Колеги пригадують її виняткову працездатність, майже віртуозне вміння працювати з українським Словом.
А ще має ювілярка таке безцінне багатство, як почуття дружби. Вона щедро ділиться ним із нами, що допомагає жити, вірити, перемагати. Плюс до того чарівна неповторність, постійні пошуки і неспокій, небайдужість – хіба можна не шанувати за такі риси характеру нашу милу подругу й колегу?!
З нагоди ювілею зичимо Вам, Євгеніє Степанівно, міцного здоров’я, довгих років життя, родинного благополуччя!
Нехай духмяні трави рідної землі, ніжне розмаїття польових квітів, джерельна вода з криниці дарують довголіття і щиру приязнь друзів, любов і увагу близьких та рідних!
Благословення Божого Вам на довгії і нетруднії літа!
Лариса САМЧИНСЬКА, Євгенія ДЕМИДЕНКО та інші друзі і колеги.
Журналісти «Вістей Ковельщини», а особливо ті, хто працював разом із нею, знає й шанує тепер, приєднуються до вітань на адресу ювілярки, зичать добра, щастя, благополуччя!
НА ЗНІМКАХ: Євгенія КАЛІНІНА у різні роки свого життя.
Фото із сімейного архіву.
Залишити коментар