Дивосвіт із квітів та камінняІм’я Галини Оліферчук з Люблинця добре відоме нашим читачам. Адже вона – автор поетичних творів, публікацій на морально-етичні теми, цікавих розповідей про людей. Її творчий доробок не залишає байдужим нікого.
Але сьогодні ми хочемо розповісти про інше захоплення Галини Лук’янівни. У Люблинці повз її садибу не пройдеш, щоб не зупинитися. Вона вся – у квітах і притягує погляд незвичним оформленням. Господиня дуже любить квіти і може, як каже, милуватися ними з ранку до вечора. У квітнику з весни до пізньої осені радують зір проліски, крокуси, хіонодокси, примули (15 сортів), тюльпани (30 сортів), нарциси, пишні білі та рожеві півонії, гвоздики, ромашки, хоста, астільба.
А як там гарно, коли відкривають свої пелюстки лілії! Їх особливо любить господиня за незрівнянну красу, тендітність і п’янкий аромат. Ще кохається вона в ірисах, яких у неї є ціле «військо» різних – 50 видів.
Особливо в пошані тут троянди, що хизуються гордо своєю красою під плетеним з лози парканом. Знайшлося місце на невеликій присадибній ділянці і клематису, що обвив декоративну арку, і пахучій лепесі, яка примостилася біля декоративного колодязя-журавля й нагадує Галині Лук’янівні сільське дитинство, і настурції, що плететься між камінням.
Пристрасть до квітів у господині цього затишного обійстя здавна. Вона цікавиться ними, виписує по каталогу, купує, де побачить, розводить сама, як досвідчений селекціонер, бо читає багато спеціальної літератури. І якщо дехто думає, що біля прекрасних рослинок мало роботи, то глибоко помиляється. «Все потребує любові, – каже квітникарка. – Не поллєш, не підв’яжеш, не проп
олиш вчасно чи не підживиш, – не буде такої краси». 
Тільки небайдужа до природи, творча людина може годинами спостерігати за джмеликом, що сів на квіточку, за комашкою, метеликом чи бджілкою, що ховається між пелюстками. Для жінки все гарне, все має своє призначення і з усього побаченого можна писати казки для онучків Захарка, Рената, Ернеста, які люблять бути у бабусиному «царстві». Теми для своїх ліричних віршів, етюдів авторка теж черпає від краси природи. Після побаченого, каже, радість до життя пробуджується.
А й, правда, піднімається настрій, коли дивишся на вміло, з фантазією оформлені куточки із старовинними гладишками, чугунцями, що висять на плоті. Або як доречно знайшов собі місце старий чайник, у якому теж цвіте квітка, ваза, підлаштована під «гриб», чи міні-віз, у якому в каструлі розкошує гортензія. Ніщо ця працьовита господиня не викидає. Навіть із села везе деякі речі та валуни, щоб дати їм нове цікаве «життя».
Ось така вона – знайома і незнайома – наша дописувачка Галина Оліферчук.
Людмила СТАСЮК.
На знімках: Галина ОЛІФЕРЧУК та її «домашні» дизайнерські роботи.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
На землю опускався тихий вечір. Під покровом ночі і таємничого миготіння зірок у саду розпочинався бал квітів.
Позліталися Жучки-світлячки, щоб освітлювати сад, а Цвіркуни налягали на смички, виграючи ніжну мелодію.
Королева саду Троянда була найкращою. Її вишнево-оксамитова сукня переливалася при місячному сяйві. Всі милувалися її чарівною вродою. Але колючки гордості Троянди не підпускали до неї нікого, і ніхто не наважувався запросити королеву квітів до танцю. Вона стояла самотньо, спостерігаючи за іншими.
Невеличким гуртом тулились біля паркану білі Ромашки, сором’язливо опустивши вії. Світло місячного променя торкнулося пишного вбрання Гортензії, квітку якої наче обсіла зграйка білих метеликів.
А музики все грали й грали. Повільно пливли у танці Лілеї. Вони кружляли у бальному вбранні, одна одної краща. Вітерець обвивав їх тонкий стан, п’яніючи від ніжного аромату, що розносився по усьому саду. І балеринки Фуксії теж не могли встояти на місці від лоскоту Вітерця. Вони хиталися туди-сюди, танцюючи ламбаду. Лише жовтогаряча Настурція не бажала танцювати і, прикрившись круглим листочком-парасолькою, дрімала під музику.
Швидко промайнула ніч, і бал закінчився.
– День-дзень, починається вже день, – видзвонювали сині Дзвоники.
Рожевим рум’янком займалося Сонце, лоскітливо торкаючись промінцями кожної квіточки...
Галина ОЛІФЕРЧУК.
Залишити коментар