Не втрачати Віри й ГідностіБіля пам'ятного знака борцям за волю України (поблизу кафе "Казка" у Ковелі) час від часу збираються активісти Майдану, які сьогодні об'єднані в патріотичній громадській організації "Майдан Гідності".
Це — ті українці, в яких "дух одвічної стихії" кличе до дії, а якщо потрібно — то й до бою.
"Ти — українець, вставай на Майдан.
За гідність, за долю, за волю!..".
І вони встають і йдуть.
Активісти Майдану приходять на отой священний клаптик української землі не тільки помітингувати, але й намітити конкретні плани дій. Разом з тим вони прибирають, приголублюють душею символ боротьби за волю.
Сьогодні цей знак є предтечею майбутнього пам'ятника борцям за Волю і Незалежність України, Героям Небесної Сотні, воякам АТО.
А ще активісти не забувають провідати поранених "атовців", сім'ї загиблих і підтримати їх матеріально та морально. "Майданівці" мають свій погляд на те, що відбувається довкола нас сьогодні.
— Починай Європу із себе, — впевнено декларує Людмила Строкова.
Саме завдяки її активності скулинці громадою очистили ліс від Скулина до Білина. "Майданівці" — в епіцентрі волонтерського руху. З одного боку, як кажуть, чим багаті, тим і раді, а з іншого — максимум енергії і сили спрямовують на милосердя, відродження людської гідності.
Я вслухаюся у кожне слово "майданівців". Вони такі емоційні і за характером такі різні. Ось гаряча, як вогонь, неспокійна, як вітер, Людмила Строкова категорично закликає до рішучих дій.
Умиротворює і врівноважує позицію боротьби Василь Марчук. Свої бачення мудро викладає Андрій Броїло. Віддати і зробити все для блага й добра готова Олена Місюра.
Це — тільки окремі позитивні штрихи на шляху до зміни "совкової" психології українців, які з'явилися завдяки Майдану.
В неділю, 16 листопада, "майданівці" зустрілися з Ганною Шилік з Херсонщини. Її найдорожча кровиночка — син Анатолій загинув від кулі бандитської сепаратистської зграї. Мама вражена, що тут, на Ковельщині, на честь її сина лунала поминальна молитва, що Герою хтось поклав на могильну плиту червоні троянди.
Сльози вдячності, патріотизму і скорботи оросили бруківку!
Палахкотять, мерехтять запалені свічі. Вкотре "Пливе кача…" і плаче рідна мати.
ххх
Я мовчки слухаю і боюся сполохати спогади учасників Майдану. Емоційно, з тривогою говорить Галина Лічман:
— "Бабушка, на тєбє каску", — пропонує мені хлопець з Хмельниччини. Дивлюсь, а в нього ноги майже босі, якась літня спортивна обувка. Побігла до отця Василя з нашої ковельської Свято-Благовіщенської церкви. Знайшла в пакунках чоботи сорок п'ятого розміру і принесла незнайомцю. Він же мені — як рідний син. Кажу йому: "Хай Бог тебе береже, мій сину!".
Не тільки я відчувала оту спорідненість душ. Такої доброти, милосердності, розуміння більше ніде не зустрічала.
А на вулиці Інститутській… Чорна навала "беркутівців" на нас йде стіною. Хлопці просять відійти подалі — хоча б на 50 метрів. Бо й справді: в повітрі пахло смертельною грозою. "Тітушки" забрали палатки, розібрали частину барикади. Але наш синьо-жовтий стяг залишився майоріти. Я їм кажу: "Хлопці, ви ж на цій землі живете, і маєте її захищати. Що ж ви творите?". А командир мені: "Не бійтеся".
А поруч — наші хлопці стіною стоять і Гімн України співають. "Слава Україні!" — на весь світ лунає. Який непереможний вулкан енергії тоді палахкотів! Сьогодні Ковель після пробудження Майданом ніби знову поринув у якийсь незрозумілий сон. Не у кожного випросиш допомогу для вояків АТО.
Байдужість проростає: мовляв, за що там воювати? Нема розуміння того, що коли не зупинити окупанта на Сході, то прокинемося під стволами автоматів бандитів. Ось тоді, справді, буде страшно.
ххх
Той розбурханий неспокій спонукає до роздумів: що для нас означає Указ Президента про День Гідності та Свободи?
Зустрічаю нашого військовика, підполковника Вадима Дорофеєнка. Він схожий на неприступну скелю, яка готова посунути на сепаратиста-терориста і знищити його безкомпромісно.
— Майдан вибухнув зарано, породивши братовбивчу війну на Сході. Дух який? Самі подумайте — із моїх 13 саперів лишилося в живих двоє. Я і сам тільки-но виздоровів після поранення. Шкода, що ми тут, в тилу, ще не прозріли.
Волонтерська допомога від ковельчан, на думку багатьох, має потрапити винятково ковельчанам. Куди з таким благодійництвом? Ми ж країну захищаємо!
А ще хочу торкнутися проблеми перезахоронення солдатів Другої світової війни. В "черкаському" лісі пошуковий загін знаходить тіла загиблих, яких земля "виштовхує" на поверхню. Влада має повернутися обличчям і до цих героїв, які звільнили і захищали від фашистів нашу землю.
ххх
День для мене як для журналіста — щедрий на зустрічі. Михайло Гетьман, керівник волинських "майданівців", готовий поділитися наболілим.
Він ще живе Майданом. Згадує про цікаві зустрічі з Олександром Згоранцем, головним редактором "Волині-нової". З болем свідчить про злочинний розстріл мирних протестувальників. Він озвучує надії і мрії "майданівців" та й свої…
М. Гетьман не приховує розчарування:
— Я пройшов через пекельне горнило виборів і утвердився в думці, що свідомість наша майже не змінилася. Результат виборів говорить за себе: знову на Олімпі влади — олігархи, знову не патріоти. А ціна питання надзвичайно висока. Майдан дав можливість українцям прозріти.
Повторюсь: прозріння не настало. Іноді почуєш: "Воювати не піду".
А хто захистить маму, брата, дітей від бородатих бандитів? Ми ж там, у Донецьку чи Луганську, захищаємо і ковельську землю.
На жаль, і до сьогодні не покарані ті, хто розстріляв Майдан. Держава не виконала своїх зобов'язань перед сім'ями загиблих. Прикро, що знову наш простір заростає байдужістю.
День Гідності та Свободи хай стане акцією вшанування Героїв Небесної Сотні і АТО.
ххх
Андрій Броїло свої думки переводить в аналітичну площину причин і наслідків.
— Раніше потрібен був Майдан! Тоді б не дали бандитській "кодлі" Януковича укріпитися. А так ракова пухлина розповзлась метастазами по всій країні, і лікувати її сьогодні важко і складно.
Сотня Героїв впала недаремно. Вона підняла дух мільйонів до боротьби за формування нової України. Війна на Сході — це продовження Майдану.
Триває, хоч і важко, повільна зміна свідомості. Проходить очищення силових структур, СБУ від засланих російських шпигунів ФСБ, зрадників та бандитів.
День Гідності та Свободи — це вшанування пам'яті, процес героїзації новітніх патріотів України.
ххх
"Пливе кача…", стріляють снайпери, а за ними — міномети, танки і "гради". Спадають золотисті осінні листочки-похоронки. Зривається ширококрило Гімн України. На урочистостях до дня працівників культури, на конкурсі "Коледж шукає таланти", на презентаціях книг, де останнім часом довелося побувати, — скрізь присутні патріотичне слово, пісня, музика. Бізнесмени діляться з війною заробленим — в ім'я миру та держави. І серед цих думок я знаходжу майже одностайну філософію оптимізму.
— Майдан — це подих! Він об'єднав нас, вселив віру у нашу перемогу над злом. Серед сірості потрібно бачити, як формується нація. І ми не повинні втратити жодного грама віри та надії, інакше буде новий Майдан. Ми повинні вистояти, як вистояли і перемогли на Майдані, і швидше закінчити війну.
А взагалі:
Людина, мовби та зоря,
Впаде на Землю і погасне.
Не лишиться від неї і сліда —
Залишаться діла погані і прекрасні, —
переконана учасниця Майдану, підприємець, волонтерка і благодійниця Олена Місюра.
І, нарешті, як вінець до вищесказаного, пропоную тобі, шановний читачу, піднятись над сірою дійсністю і з висоти пташиного польоту побачити позитивні процеси навколо себе. Ти зрозумієш: щоб досягти гідності, мусимо пройти через терни боротьби.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Р.S. Як стало відомо, цими днями від голови асоціації "Особлива дитина" Р. П. Марчук, голови фонду "Інваліди Чорнобиля Волині" В. С. Гулая, членів ГО "Майдан Гідності" Л. Є. Строкової, ГО "ВГО "Комітет Громадянського Спротиву" М. В. Печенюка, голови Молодіжного фонду "Наше майбутнє" С. О. Дружиновича, голови Ковельської міської філії "Союзу Українок" А. М. Полякової на адресу міського голови О. О. Кіндера надійшло звернення наступного змісту:
"Шановний Олеже Олексійовичу!
29 листопада 2014 року вся свідома українська спільнота буде проводити заходи, приурочені до першої річниці Революції Гідності та вшанування пам'яті Героїв Небесної Сотні.
Громадські організації нашого краю, висловлюючи волю населення Ковельщини, переконані, що вшанування та героїзація сучасних борців за Незалежність України має відбуватись на достойному рівні.
Зважаючи на це, ми просимо встановити пам'ятник "Героям Небесної Сотні" на центральній площі міста перед Будинком рад".
А. С.
Залишити коментар