Сільська школа зблизькаБудівля Старокошарівської школи – найгарніша у селі. В ошатному сквері учнів і гостей зустрічає гурт троїстих музик, "закарбований" в оригінальній скульптурі. У приміщенні школи відчувається український дух.
– Заходьте! – гречно запрошує директорка Людмила Ковальчук. –Сьогодні понеділок, в нас холоднувато. Не подумайте, що маємо проблеми з опаленням. Котельня і школа підготовлені до роботи в осінньо-зимовий період. Дров і торфобрикетів теж заготували необхідну кількість. Просто заради економії в суботу та неділю ми зменшили подачу тепла.
– А як виживає невелика сільська школа в умовах загальноекономічної кризи та війни? – запитую.
– Як і всі школи. В ритмі сучасного життя. Виконуємо загальноосвітянські програми і закони. Ви ж самі нагадали, які часи переживає держава. В окремо взятій школі рай не збудуєш.
– Діти – це своєрідний соціальний індикатор суспільних настроїв. Не раз почуєш, що у міських школах і навчання, і учні кращі.
– Це якісь заскорузлі стереотипи мислення. Наші діти нарівні з міськими виборюють перемоги в обласних та районних конкурсах й олімпіадах. Випускники демонструють високі знання й вступають у виші. А найголовніше, на мою думку, у тому, що сільські діти знають, звідки береться хліб і що таке важка праця.
– Колись у давні часи батьки ставили на перший план роботу в особистому господарстві, а потім – навчання.
– Можливо, таке було тоді, коли діти навчалися у церковно-приходських школах. Сьогодні, навпаки, батьки стараються вивчити своїх дітей. Зрештою, є Закон, який передбачає обов'язковий відповідний освітній рівень.
– Не так давно, на початку 90-их, поширеною була думка: "Навіщо вчитися, коли двійочник на "Мерседесі" їздить, а інженер з "червоним" дипломом ледве виживає"?
– Звичайно, чесною працею на землі "Мерседеса" не заробиш. Але ж майбутня держава потребує морально чесних та освічених громадян. Благополучну країну на хапугах, злодіях і всілякого роду ділках не збудуєш.
– Я так розумію, що завдання школи – сформувати високоморальну, гідну України, людину.
– Діти мають бути готові і вміти керувати державою, і примножувати її багатства.
Що ж до гідності, то до моральних принципів Майдану нам потрібно ще дорости.
– Тобто, потрібно все змінювати і, як тепер кажуть, жити по-новому?
– Знаєте, начулися і про реформи, і про необхідність змін. Закони "не такі", керівники "погані" і все у нас "не так". Це якісь симптоми анархізму і хаосу. Недаремно мудрі наголошують: "Найбільший ворог – всередині нас".
Подолаємо зловживання, корупцію, зневіру, сумніви, отоді й шукаймо Європу і допомогу від неї. І закони не всі погані – тільки їх потрібно виконувати.
– Знаю, в яких умовах безгрошів'я виживає сучасна школа. Як у Вас?
– Унікальних ліків та рецептів для оздоровлення ще ніхто не винайшов. Шукаємо і використовуємо місцевий ресурс.
Поточний ремонт класів проводимо разом із батьками учнів. Заробляємо кошти "на стороні". Висаджуємо лісопосадки навколо села, збираємо і здаємо яблука із саду. На зароблені гроші виготовили вхідні двері, організували поїздку в Карпати, придбали килимові покриття, піаніно, швейні машинки тощо.
Завдяки співпраці з народним депутатом України Степаном Івахівим замінили вікна на енергозберігаючі, отримали в дарунок телевізор. А ще вчителі і діти на Різдвяні свята наколядували коштів на проектор.
Допомагає місцеве сільгосптовариство "Сагайдачного", директор Сергій Красько. Віталій Ткачук подарував бібліотечку – майже 100 цікавих книг.
ххх
Тішуся побаченим. В школі – гарна народна світлиця, в якій багато вишивок, аплікацій, сплетених із соломи і трави віночків. Є там швейні машинки і різноманітні побутові речі. А ще в школі функціонує "Куточок духовності", який теж оформлений з любов'ю. Приходь до Ісуса і Божої Матінки, помолись і, очищений, наповнюй себе знаннями.
Словом, сільська школа живе повноцінним, цікавим, насиченим життям. Не все так погано у нашому українському домі.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар