“Наймит не може бути патріотом держави...”Доброго дня, шанована мною і тисячами громадян нашого міста редакціє газети "Вісті Ковельщини"!
Сьогодні ви та інші засоби масової інформації висвітлюєте політичні, економічні, суспільні події в нашій країні і за її межами, новини із зони АТО, роботу органів влади і т. д., і т. п. Але хочу сказати про інше. Пройшов рік після початку київського Євромайдану, за цей час багато чого змінилося в державі і свідомості людей.
Сьогодні немало громадян нашої держави почали розчаровуватися у своєму виборі. Чому? В першу чергу тому, що триває неухильне зубожіння простих людей. Ціни стрімко ростуть на все і вся. Все важче знайти вихід із даної ситуації. Згадаймо неможливість оплатити вартість елементарних послуг, ліків, продуктів харчування тощо через мізерні пенсії і зарплати.
З огляду на це прошу вас більше висвітлювати "передовий досвід" з виживання в таких по-справжньому екстремальних умовах, допомогти читачам навчитися економити у великому і малому. Можливо, свої поради і рекомендації захочуть дати вчені, державні і політичні діячі, вмілі господарники.
Зрештою, хочу нагадати істину: держава існує для людини, а не людина — для держави. Як сказав один мудрий чоловік, наймит не може бути патріотом держави. Тому, вважаю, ми повинні рівнятися на Європу не тільки за розміром цін, а передусім — за рівнем зарплат і пенсій!
Василь ТОКАРЧУК.
Шановний пане Василю!
Вашого листа, якого редакція отримала електронною поштою, і я, і мої колеги-журналісти прочитали з великою увагою. Що сказати? У ньому — гірка правда, якої дехто з наших політиків і владоможців не хоче відверто говорити. Посилаючись на суворі реалії сьогодення, викликані військовими діями на Сході України, причини яких теж замовчуються, вони не відповідають на елементарні питання, котрі хвилюють більшість населення: чому пенсії і зарплати "заморожені", а ціни й тарифи "гарцюють", як розгнуздані коні? Чому "падає" гривня, а іноземна валюта "росте"? Чому ліки в аптеках дорожчають не по днях, а по годинах? Чому пенсіонеру краще не ходити на ринок або в магазин, бо від цифр на цінниках можна отримати інфаркт?
Так, країні важко. Так, країна веде справжню війну із сепаратистами й вояками російської армії. Так, наші збройні сили лише народжуються, і їх необхідно відбудовувати практично з "нуля".
Але чому в такому разі українська влада поводиться так, ніби ніякої війни немає, а розподіл міністерських портфелів і посадових крісел нині — найголовніша проблема? Чому для одних війна — ніби рідна мати вона, а сотні українських хлопців платять своїми життями за примноження їх незліченних багатств і далі? Чому, врешті-решт, не ввести надзвичайний стан в державі, почати жити за законами воєнного часу і нещадно карати тих, хто своїми діями нищить цю державу?
Як бачимо, запитань більше, аніж відповідей. Однак я впевнений: ці відповіді неодмінно будуть. Якщо не сьогодні, то завтра або післязавтра. І винні будуть знайдені і названі, і кара впаде на їх голови. Бо інакше не можна. Бо інакше й надалі — хаос та анархія, котрі всім нам остогидли.
Але сказане аж ніяк не означає, що виною всьому — Євромайдан, шановний наш дописувачу. Відомо ж бо, що революції замислюють ідеалісти, здійснюють романтики, а плодами їх користуються негідники. Так що нічого нового Україна тут не сказала.
Нове в іншому — пробудженні народу, особливо його молодої генерації. За рік, що минув, у державі сформувалося ядро справжніх українських патріотів, котрі заради України готові жертвувати свої життя, йти у бій з переважаючими силами ворога і перемагати їх. Тому саме вони, пройшовши чистилище вогнем і мечем, здатні згодом оновити країну, викоренити корупцію, запровадити європейські стандарти життя.
Така моя позиція з приводу думок, висловлених Вами у першій частині листа.
Що стосується його другої частини, яку можна звести до проблеми виживання в сучасних умовах, то скажу так: вижити мусимо, щоб врятувати державу! І в цьому редакція готова простягнути руку допомоги читачам.
Яким чином? По-перше, запровадженням постійної рубрики "Школа виживання" у "Вістях Ковельщини". Під нею маємо намір опублікувати цикл матеріалів, порад і рекомендацій, що стосуються режиму економії в повсякденному житті. Хочемо розповісти, як можна заощадити кошти при харчуванні, використанні електроенергії, яку знову починають відключати енергетики, води, газу, як лікувати хвороби, не відвідуючи аптеку.
По-друге, пропагандою, як пише пан Василь, "передового досвіду" тих мешканців міста і району, які, не чекаючи якихось вказівок, уже давно економно харчуються, господарюють, використовують альтернативні види енергії, власними силами забезпечують собі достаток продовольства, комунальні та побутові послуги і т. п. Постараємося розповісти й про те, як краще підготуватися до весни, що посіяти й посадити на садових і дачних ділянках.
У зв'язку з цим щиро запрошуємо читачів газети до нашої "Школи виживання". Ми будемо раді отримати листи (можна й електронною поштою), в яких ви висловити свої думки з приводу цієї актуальної проблематики. Обіцяємо, що знайдемо спосіб, як відзначити авторів кращих дописів.
Отож, запрошуємо до активної участі у нашій спільній акції. Сьогодні — перший “урок” в “Школі виживання”.
Микола ВЕЛЬМА.
Залишити коментар