Чи напишуть про цих жінок у підручниках історії?Так склалось, що Історія України переважно "записана" в чоловічих іменах. Але ж незалежність нашої держави виборювали і виборюють, без сумніву, й жінки.
Історик Марта Богачевська – Хом'як казала, що роль жінки в українському громадському житті й історії України, як вишивка білим по білому полотну, тож "треба добре придивитись, щоб розгледіти візерунок".
Але брак відомостей про жінок не означає, що жінок не було. Про них просто не писали. Жіноча частина нашого народу разом з чоловіками, дітьми та людьми похилого віку винесла на своїх плечах весь тягар Другої світової війни. Жінки були медиками, льотчицями, снайперами, зв'язковими, розвідницями, водіями, навіть танкістами та артилеристами. Жінки активно брали участь у підпіллі, у партизанському русі. Вони вписали в літопис історії чимало славних сторінок.
Звісно, сьогодні ніхто з жінок не хоче війни. Щонайменше з тих, які зараз у ній, які стояли на Майдані, які сміливо підходили до бійців "Беркута" й умовляли їх не стріляти, які прибирали наметове містечко, готували гарячі страви для майданівців, не спали ночами і щиро молились…
Сотні волонтерських ініціатив належать жінкам. Вони ремонтують та шиють одяг для солдатів, організовують благодійні акції, збирають кошти та купують все для фронту, працюють у таборах переселенців і, зрештою, знаходяться на передовій у зоні АТО.
Жінки беруть на себе відповідальність за створення нової України і рішуче діють. Особливої уваги заслуговують жінки лікарі та медсестри, мобілізовані та добровольці, які крізь біль та сльози рятують поранених бійців на полі бою і в шпиталях. Важко переоцінити те, скільки вони зробили для України за останні півроку. І кожен знає, що без них перемога неможлива.
З початком мобілізації поїхала в зону АТО молода та тендітна дівчина, сумлінний медичний працівник, наша землячка, жителька села Пісочного Інна Федорук. Інна народилась в с. Пісочному, закінчила місцеву загальноосвітню школу, медичну освіту здобула в Ковельському медичному коледжі.
По його закінченню працювала в терапевтичному відділенні Ковельського МТМО, а з 18 червня цього року Інна Юріївна – учасник антитерористичної операції на Сході України як медичний працівник.
Вона довго не роздумувала про подальшу свою долю, загрозу власному здоров'ю та життю, розуміла, що її допомога потрібна. Рідні сприйняли дуже тяжко від'їзд доньки, та вони знали її ставлення до всього, що відбувається в Україні.
На фронті молодій дівчині було дуже складно, адже роботи було багато, темпи шалені, поранення страшні, умови жахливі, але вона змирилась. Здійснювала усі доручення лікарів, безстрашно та самовіддано виконувала свій медичний обов'язок – допомагала пораненим бійцям. Вона засинала і прокидалась зі сльозами на очах, але продовжувала працювати, адже від таких, як вона, залежить здоров'я та кожне окреме життя наших воїнів. Янголи-охоронці у мобільних госпіталях на передовій ведуть свій бій, рятуючи героїв.
Інна пройшла серйозні фізичні, психологічні та моральні випробування, отримала поранення, але ні на що не скаржилась. Жодного разу – ні нарікань, ні докорів з її вуст не чули.
Двічі Інна лікувалась в Ірпінському військовому госпіталі, а в теперішній час проходить реабілітацію. Аби допомогти цій молодій дівчині відновити втрачене здоров'я, працівники виконавчого апарату Ковельської районної ради надали їй певну грошову допомогу. Але головне для Інни те, щоб її героїчна праця, життя та подвиги багатьох героїв, що захищають Україну, – не були марні.
Дуже хочеться, щоб по завершенню війни про таких дівчат, як Інна, знову не забули. Їхні імена – наша історія.
Виконавчий апарат Ковельської районної ради.
НА ЗНІМКУ: Інна ФЕДОРУК під час зустрічі з головою Ковельської районної ради Ігорем ВЕРЧУКОМ.
Фото з архіву райради.
Залишити коментар