Вчителька для всього селаУ 1948 році, коли у нашому віддаленому поліському селі Ситовичах організовувався колгосп, приїхала з Житомирщини працювати вчителем Ольга Дідківська. З тих пір так і залишилася вона тут, стала "нашою". А нещодавно Ользі Іванівні виповнилося 90 років. Як першу свою вчительку я пішла її вітати.
Будинок ювілярки доглянутий, всередині затишно, тепленько. Господиня зустріла привітно, радісно (якраз читала газету). Згодом пригадала, як прийшла працювати у стареньку, ще польську школу. Вона була дерев'яна, але чимала. У післявоєнні роки ходили до школи учні різних років народження — з 1935-го по 1945-й. Старші та менші вчилися разом, а Ольга Іванівна була вчителем і директором цієї початкової школи до 1960 року.
Потім у Ситовичах побудували велику восьмирічку, де навчалося 255 учнів. Але вчителька так і була найшанованішим педагогом і наставницею для молодших колег. Скільки вихованців вона випустила у життєву дорогу! Є серед них лікарі, військові, вчителі, інженери — люди різних спеціальностей.
Ольга Іванівна була і моєю вчителькою, і моїх дітей — вчителька усього села. Була вона вимоглива, але справедлива. Я їй вдячна за науку, добро, людяність.
Усього довелося побачити на своєму шляху ювілярці. У 1942 році була остарбайтером у Німеччині. Два роки тяжко працювала, а після повернення у свої Іванівці на Житомирщині не могла влаштуватися на роботу, бо все було розгромлене. Тож вирішила їхати на Волинь, так і залишившись у Ситовичах. Тут у 1960 році вийшла заміж за місцевого Івана Ткачука, який працював головним бухгалтером у колгоспі. Побудували свій добротний дім, там і жили двір з двором із сестрою чоловіка та її сім'єю. Так сталося, що своїх дітей Господь не дав Ользі Іванівні, зате вона мала учнів, які її любили. Завжди у її домі лунали дитячі голоси. Для неї нічого важливішого не було, крім школи і дітей.
Коли у 1982 році помер чоловік, жінка залишилася сама, жила, як усі селяни: господарювала на землі, тримала птицю. Сама себе обслуговувала. Але тепер уже не може. Її доглядає родичка по чоловікові, теж вчителька, Євгенія Петрук із сім'єю, і Ольга Іванівна вдячна за гарне ставлення до неї, за піклування. Також опікується ветераном й соцпрацівниця Валентина Дерев'янчук, яка теж добра і старанна.
До моїх вітань ювілярці із 90-літтям приєдналися сусіди, Ситовичівський сільський голова Михайло Никитюк та багато колишніх учнів вчительки.
Тож, дорога Ольго Іванівно, ми шануємо Вас, дякуємо за знання, добре серце. Бажаємо Вам душевного тепла, здоров'я і мирного неба над головою!
З повагою —
Олена ВАВРЕНЮК,
депутат сільської ради,
голова ветеранської організації с. Ситович.
Залишити коментар