Відгукніться, добрі люди!Віталій Гарбар з Ковеля зараз схожий на каторжника. У свої 34 при зрості 180 см він важить… 38(!) кілограмів. На війні в АТО "заробив" цукровий діабет, а щоночі йому сняться жахіття: то він рветься у бій, то кидає гранату. Це — наслідки контузії, коли їх машина біля Донецького аеропорту натрапила на міну, в результаті чого і три його товариші загинули, а декілька було поранено.
5 серпня 2014 року Віталій був призваний на службу у м. Золочові Львівської області для тренувань і підготовки.
— Я їздила туди до чоловіка, — розповідає дружина Наталія, — завозила бронежилет від народного депутата Степана Івахіва, бо дуже переживала, адже носила під серцем нашого синочка Владислава, якому вже місяць.
В кінці жовтня ковельчанина відправили у луганське пекло. Машини були зношені, часто ламалися, не раз бійці спали під ними, постійно недоїдали. Під час контузії у Віталія піднявся цукор у крові — нервові стреси, переживання дали про себе знати. Адже 20 разів постійно потрапляли у засідку, стояли під відкритим небом, де ворог безперестанку "поливав вогнем".
На початку грудня боєць приїхав з рейсу, і у нього піднялася температура до 39 градусів. Подзвонив до знайомого луганчанина, який часто допомагав їм, і попросив відвезти до лікарні. Той відвіз у Сватово Луганської області, а "швидка" з такою температурою — у госпіталь в Харкові. Там боєць пролежав тиждень, але поліпшення не настало, тоді його направили у Львів. По дорозі чоловікові все гіршало і гіршало, катастрофічно "падала" вага, підкошувалися ноги. Він подзвонив дружині, що йому дуже зле, і Наталія, найнявши машину, поїхала по чоловіка.
— До Львова він уже не доїхав би, — плаче жінка. — Ми з кумом вели його попід руки, бо ноги вже не слухалися, а сам був такий виснажений, наче після концтабору.
У Ковелі Віталія відразу ж поклали в реанімацію — різко піднявся цукор.
На плечі 30-річної Наталії Гарбар звалилася біда, яку самій їй не подолати. Маючи четверо дітей — від місяця до 10 років, жінка по три рази на день бігає в лікарню, бо чоловік дуже потребує її допомоги і підтримки. Найстарша донька Таня тоді дивиться за меншими.
А ще в лікарні лежить хворий свекор, який живе у другій половині хати, у нього теж цукровий діабет, нариви на ногах, що не гояться. Так що сім'ї доводиться нелегко.
Прочитавши в Інтернеті про їх проблеми, зовсім незнайома жіночка принесла Віталію в лікарню їжу, хтось перерахував на лікування тисячу гривень. Сім'я вдячна всім небайдужим, хто відгукнувся на їх біду, зокрема й людям з Церкви адвентистів сьомого дня м. Ковеля, що по вулиці Некрасова, 10, які зібрали 7 тисяч 200 гривень на лікування Віталія Гарбара.
Тож будь-яка допомога Гарбарам зараз буде доречна: може, в когось виросли діти — поділіться одягом, взуттям, кошти теж щораз потрібні, бо, як сказали лікарі, лікування буде довготривалим — до трьох місяців.
Відгукніться, небайдужі до чужої біди! Віталій хоче якнайшвидше одужати і повернутися до дітей.
Сім'я проживає за адресою: м. Ковель, вул. Старицького (колишня Гладкова), 4/5. Телефон Наталії Гарбар — 097-6299798, картка ПриватБанку — 5168755409357346.
Галина ОЛІФЕРЧУК.
Залишити коментар