Віра, Надія, Любов Галини ОліферчукЛітературна зустріч, яка відбулася в Голобах на мистецькому факультеті Університету ІІІ віку в клубі ветеранів, надовго запам'ятається слухачам.
Вже з самого початку гостя – Галина Оліферчук з Люблинця – зуміла завоювати увагу присутніх. Слухали старші люди, затамувавши подих, її живе поетичне слово, яке зворушувало, викликало хвилю почуттів…
Думалося: звідки у простої звичайної жінки такий широкий поетичний світ? Скільки у ньому таємничості, щирості! Тому, напевно, і близьке та зрозуміле все, що пише авторка.
Своїми віршами вона стверджує, що щастя людини неможливе без любові і краси в душі:
Мої вірші, неначе ранкова роса,
Що на кінчиках списів трави завмирає.
Ти лишень доторкнись, і сльозами вона
Осипається миттю, тихенько спадає.
У творах поетеси – невичерпна любов до непереможної, звитяжної, вільної України, до славного роду козацького. А сьогодні наша Батьківщина знову вмивається слізьми, втрачає прекрасну молодь, якій би ще жити, творити щасливе майбутнє країни. І на сьогодення відгукується авторка своїм словом:
Втирає сльози ненька-Україна,
У чому її, бідної, провина?..
Чи мріяв про таку Тарас Вкраїну,
Де вщент калини обламали цвіт?!
Багато творів Галина Лук'янівна присвятила темі любові до природи, до рідної землі, до матері, жінки. Поезія її – це завжди тривожний пошук шляхів до людських сердець. Вона вміє передавати почуття, складні переживання і доносити їх до читача. Вразливу душу поетеси хвилює все, що відбувається в житті, в країні: афганський вічний біль, незабутній День Перемоги, Чорнобильська трагедія, далекі роки Голодомору…
Доступність, простота, емоційна забарвленість і глибокий зміст притаманні віршам поетеси, багато з яких покладено на музику. І коли Галина Оліферчук заспівала свої пісні під акомпанемент Миколи Щесюка, то мимоволі їх підхопив зал. Потім ветерани ще довго не відпускали гостю, просили ще і ще читати і співати свої твори.
– Я вдячна Богу, – сказала Галина Оліферчук, – за подарований мені дар любити поезію і вміти викласти на папері свої почуття. Без Божої мудрості я не варта нічого.
Тож нехай Всевишній і надалі допомагає їй творити прекрасне!
Валентина СІЧКАР,
голова районної ветеранської організації.
Залишити коментар