Військового увагою не обійшли"За моє жито мене і бито". Це – перші слова, що спали на думку після почутого під час звіту міського голови Олега Кіндера, який відбувся 30 січня цього року. Маю на увазі заяву голови ВГО "Комітет громадського спротиву" Миколи Печенюка щодо неналежної організації допомоги сім'ї постраждалого військового В. Ю. Гарбара, відсутності інсуліну в аптеках міста, який не може знайти дружина солдата (а ліки йому вкрай потрібні). І хоч сьогодні не час з'ясовувати стосунки та розповідати, хто і скільки зробив добрих справ, та все ж хочемо запевнити громаду, що подібні звинувачення на адресу міської влади безпідставні.
Вважаю за необхідне повідомити читачам газети, що міська влада зробила чимало для підтримки цього військовослужбовця та його сім'ї. Про кризовий стан Гарбара В. Ю. нам (тобто Ковельському міському Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді) стало відомо 20 грудня 2014 року. Його дружина по телефону повідомила, що, перебуваючи у відпустці, він впав у діабетичну кому та був терміново госпіталізований у реанімаційне відділення центральної лікарні Ковельського МТМО. А сім'я потребує допомоги, і, в першу чергу, – фінансової.
Незважаючи на те, що це був вихідний день – субота (коли людина звертається за допомогою, ми не зважаємо на особистий час, а вирішуємо проблему), Центром було організовано ряд заходів з надання допомоги. Сім'ї приділили максимум уваги. Я особисто повідомила про це керівництво міста, начальника відділу охорони здоров'я, звернулась до релігійної громади Адвентистів сьомого дня (з якими тісно співпрацює наш Центр), до знайомих, підприємців.
І уже ввечері того ж дня була зібрана і передана Наталії Гарбар чимала сума коштів (понад 7 тис. грн). Пізніше кошти на особистий рахунок сім'ї перераховували інші релігійні громади, окремі особи. Підтримали ініціативу й працівники виконавчого комітету міської ради та перерахували хворому частину заробітної плати (близько 6 тис. грн).
Крім фінансової, сім'ї була надана інша допомога: дитячими речами, одягом, продуктами харчування. Міська рада прийняла рішення про виділення для сім'ї цього військовослужбовця земельної ділянки.
Лікування В. Гарбара взяв на особистий контроль начальник відділу охорони здоров'я міськвиконкому Василь Левчук. Завдяки зусиллям лікарів за два дні хворого було виведено з коми. Він був забезпечений усіма необхідними ліками.
Пересічні громадяни, ймовірно, й не знають усього, що робить і наш Центр, і міська влада в цілому, для підтримки військових, зокрема учасників АТО та їх сімей. Не завжди про надану міською владою допомогу військовим повідомляємо через ЗМІ. Адже не це сьогодні головне. Ми просто робимо свою справу.
А тепер повернемося до ситуації, яка виникла під час звіту міського голови. Жодних звернень щодо потреби в інсуліні від членів сім'ї хворого на цукровий діабет В.Ю. Гарбара не було. Їх і не могло бути, тому що проблема надумана тими, хто, користуючись нагодою, вирішив зробити собі піар.
Аби з'ясувати, що ж насправді сталося, ми звернулися до дружини військового Наталії Гарбар. Вона спочатку розповіла, що взагалі інсулін не шукала, бо не було такої потреби, просто заходила до ендокринолога і питала, як чоловік буде лікуватись, коли повернеться додому. Наступного дня вона зізналась, що до лікаря взагалі не зверталась, а "просто так попросили сказати ті хлопці, які привезли її у міську раду на звіт міського голови".
Начальник відділу охорони здоров'я виконавчого комітету міської ради Василь Левчук запевнив, що проблем у безкоштовному забезпеченні інсуліном у Ковелі немає. Відповідне лікування буде призначене В. Ю. Гарбару після його звернення до лікаря за місцем проживання (зараз він проходить лікування у Львівському військовому госпіталі).
Поспілкувавшись особисто із Віталієм Гарбаром, начальник відділу охорони здоров'я ще раз отримав підтвердження, що хворому надали безкоштовно інсулін, коли він перебував на лікуванні у госпіталі міста Луцька, куди був направлений з Ковеля. І на даний час інсуліну йому вистачить ще на два тижні лікування.
Тож постає питання: хто ж все таки є автором надуманої історії про проблему з інсуліном? Намагання звинуватити міську владу обернулися неприємністю для сім'ї хворого військовослужбовця, який повернувся з АТО. Проте не зрозуміло, кому і навіщо це було потрібно?
Я ні в якому разі не хочу образити Миколу Печенюка, який разом з іншими волонтерами дійсно багато допомагає солдатам та їх родинам. Висновки з цієї історії кожен зробить сам. У такий складний час нам не варто визначати "розмір" благодійності, а слід об'єднувати зусилля і продовжувати робити добрі справи. Наша з вами допомога така необхідна сьогодні для того, аби якнайшвидше в Україні запанував мир.
Тетяна МЕДВЄДЄВА,
головний спеціаліст Ковельського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Залишити коментар