Ой не личить тобі сивина,
Любий друже і вірний солдате.
Знають всі, що не наша вина,
Та не плач – переможемо, брате!
Знаю: серце твоє не камінь,
І щоночі марніє душа,
Та бадьорить сонечка промінь,
Пройде холод, настане весна.
Коли серце на мить зупиняють
Черги "градів", гармат і вогнів,
Командири давно уже знають
План запеклих для нас ворогів.
"Бережіть себе, любі солдати", –
Я щовечора Бога молю.
Дочекається сина хай мати,
Хай прийде вже завершення
злу.
ххх
Стану ввечері я на коліна
Перед образом вічно святим,
Попрошу, щоб була Україна
Краєм рідним єдиним моїм.
Попрошу, щоб війна закінчилась,
Перемога, щоб наша була,
І матуся вже більш не журилась,
А у мирі й любові жила.
Попрошу, щоб солдати вернулись,
В кожний дім, всі здорові, живі.
Україна, нарешті, проснулась,
І не корилася більше Москві.
ххх
Знаю: на війні ніхто не спить,
Там хвилина вічністю здається.
Це над нами височить блакить,
А у Вас же кров постійно ллється.
І щоночі сняться Вам сини,
Донечки маленькі рученята,
Бо ніхто з нас не чекав війни,
Та ніяк не кінчиться, проклята.
Вам за зброю служить автомат,
А у нас – молитва до пів ночі,
Щоб вернувсь живим до нас солдат,
І не плакали його душа й матусі очі.
ххх
Задивлюсь в твої безсмертні очі,
Часом болю повні геть до дна.
Знаю, що не спиш, бува, пів ночі,
За наш мир ти платиш їм сповна.
Знаю, часом сил не вистачає,
І душа так проситься додому.
Там матуся і рідня чекає,
Вони швидко вилікують втому.
Але треба йти до перемоги,
Україну рідну зберегти.
Знаю, нелегкі в житті дороги,
Але їх здолати мусиш ти.
ххх
Я тебе сьогодні порятую
Від журби, ненависті й брехні,
За твоє життя в тилу воюю,
Поки ти у пеклі – на війні.
Вимолю у Бога щастя й долю
За твою безстрашність й мужній дух,
Хоч в душі твоїй чимало болю,
Та життя приводить тіло в рух.
Дочекаюсь! Буде перемога!
Прийде з ніжним подихом весни.
Знаю: нелегка її дорога –
Ще не раз війна навідається в сни.
Надія ПРИЙМУК.
Добрий день, редакціє "Вістей Ковельщини" і шановні читачі! Пропоную Вашій увазі свій новий вірш із "Українського циклу". Зичу народу Вашої держави успішного завершення АТО і настання довгоочікуваного миру. Добра Вам усім, міцності духу і терпіння. Слава Україні!
"Всё, мы порознь!" – вы правы, панове.
Оборвалась последняя нить:
Между нами уже столько крови.
Не заштопать, не соединить...
Свист свинца и снарядов пулянье –
Мир славян разошёлся по швам.
Быть московскою "сферой влиянья" –
Место "Рашкой" назначено вам.
"Колорады" в фашистском угаре
Глотку рвут: "Украине – хана!"
Зря хоронят её эти твари.
Нет, жива! "Ще не вмерла вона".
Вы "империи" впали в немилость,
Что клялась в верной дружбе вчера.
Вас согнуть у неё “обломилось” –
Не склонили вы рабски чела.
Страсть к свободе дана вам от Бога.
Сердце вольностью бьётся в груди.
Вам в Европу прямая дорога,
С азиатчиной не по пути.
Пусть "сдержать вас" летят обещанья,
Вам осталось на злобу в ответ
"Геть!" – России сказать на прощанье,
Хоть сегодня прощенья ей нет.
Олександр БИВШЕВ
(житель селища Кроми Орловської області Російської Федерації, проти якого у його країні відкриті дві кримінальні справи й вірші якого "Українським патріотам" були офіційно визнані "екстремістським матеріалом" та заборонені на території Росії).
Залишити коментар