Так сьогодні думає кожний, бо над нашою Україною нависла загроза. Іде війна. Тому хочеться хоч чимось допомогти нашій армії, тим, хто захищає нашу землю, наш мир.
Звичайно, допомагали коштами, продуктами. Нині наші волонтери долучились до Всеукраїнської акції "Маскувальна сітка для армії".
Місце плетіння — приміщення селищної бібліотеки. Сюди кожен день приходять люди, котрі приносять тканини, одяг, який не придатний вдома, а для плетіння згодиться. Робота іде жваво. Одні нарізають відповідні смужки, інші — їх заплітають.
Допомогти нашим бійцям хоче кожен, надавши, в міру можливості, хоч якусь допомогу. Навіть старші люди приходять, пропонують свої послуги. Ось прийшла Ф. Н. Кобиш. З паличкою (їй 87 років), але принесла пакет тканини. Із сльозами сказала, щоб взяли. Мовляв, хай і її часточка буде, щоб захистити наших бійців. Таких багато.
До спільного плетіння маскувальної сітки долучились діти старших класів, а молодші школярі роблять водночас обереги для солдат — сердечка, де висловлюють найщиріші побажання, які линуть від самого серця.
Робота в молодих руках спориться, бо ж працюють під девізом: "Ми прийшли допомогти нашим солдатам — захисникам рідної України, котрі охороняють нашу землю". Так, вони ще мало зробити можуть, але кожну стрічку, кожен вузлик в'яжуть з любов'ю. Звичайно, діти пишуть листи, малюють малюнки, роблять обереги для наших солдат, аби чимось допомогти, аби в нас був мир.
Ось деякі рядки з листів:
"Дорогий солдате!
Я щодня за тебе молюсь. Я хочу, щоб закінчилась ця страшна війна, щоб не гинули люди, щоб не лунали постріли. Я надіюсь, що ви повернетесь з Перемогою. Я хочу, щоб моє "сердечко" зігрівало тебе у скрутну хвилину”.
“Дорогий воїне!
Ми чекаємо тебе і хочемо, щоб повернувся живим. І нехай моє “серденько” захистить тебе від кулі, які пролітають. І ми, всі діти, хочемо, щоб закінчилась війна. Я дякую тобі, солдате, що ти захищаєш мою Україну”.
“Дорогий солдате!
Дякую тобі, що ти захищаєш нашу державу. Нехай моє "серденько" збереже тебе, буде тобі добрим оберегом. Повертайся живим і неушкодженим, вдома на тебе із нетерпіння чекають!”.
“Дорогий воїне!
Ти захищаєш цілісність України і моє маленьке життя. Нехай моє "серденько" буде Ангелом-охоронцем на твоєму шляху, береже від ворожих куль. Хай буде мир! Герої — не вмирають! Слава Україні!”.
Щодня в бібліотеці кипить робота. Вмілі й невтомні руки жінок-волонтерів плетуть сітку, оберіг для захисників, іноді — зі сльозами, бо знають, що таке війна. Та роблять все відповідально і з любов'ю, бо це — для захисту солдат.
Про потрібну роботу також оголосили на службі в Свято-Георгіївській церкві. Її настоятель ієромонах Ніфонт надав грошову допомогу у придбанні самої сітки (основи). Не стоїть осторонь добрих справ, як завжди, і керівник СТзОВ "Дружба" Валерія Яромчук.
Слід зауважити, що до плетіння маскувальної сітки може долучитися кожен небайдужий.
Валентина СІЧКАР.
смт Голоби.
Залишити коментар