Крокує у ногу з життямМоя героїня — Антоніна Гладун із Радошина (на знімку) — цікава особистість, скрізь і завжди показує свою активну життєву позицію. Хоч давно на заслуженому відпочинку, але завзято займається громадською діяльністю. Стояти осторонь подій у державі, яка здобула свою незалежність і зараз її захищає, не може, адже ішла до незалежності України з раннього дитинства.
Коріння Антоніни Михайлівни — на Тернопільщині, біля старовинного міста Збаража. Дитячі роки якраз припали на період національно-визвольної боротьби, а її сім'я була безпосередньо причетна до цього.
Історію України дівчина вивчала в сім'ї за козацькими, стрілецькими та повстанськими піснями. І вже тоді знала правду про те, що ховалося за сімома замками. Коли ж настав доленосний день 24 серпня 1991 року, відтоді жінка продовжує нести в життя ідею її великої родини: Бог і Україна.
Після проголошення України незалежною, Антоніна Гладун була ініціатором та організатором будівництва храму у с. Радошині. Спочатку облаштували капличку, в якій відбувалися богослужіння. А згодом з Божою поміччю і зусиллями прихожан сіл Радошина та Байківців постав храм. На його облаштування збирали кошти й колядники, серед яких була й Антоніна Михайлівна, яка гарно співає. Відколи відродилася традиція колядувати, вже 20 років жіночка з гуртом радошинців віншує земляків, господарів у навколишніх селах, а кошти віддають на духовну справу.
Цю діяльність патріотки високо оцінило церковне керівництво, і в день освячення престолу їй вручили Грамоту, а також її ім'я разом з іншими членів церковної ради вписали у Грамоту, замуровану в стіни церкви.
У Радошині всі події, що відбуваються на благо односельчан, без Антоніни Михайлівни не проходять. Вона завжди у вирі життя, бо таку має неспокійну вдачу. На ниві національно-патріотичного відродження очолила й місцевий осередок УРП "Собор". Крім "Вістей Ковельщини", її статті друкуються і в газеті "Самостійна Україна", де відстоює рідну мову, духовність і незалежність країни.
Ветеран-педагог є також активним членом Ковельської філії "Союзу українок". Її виступи завжди емоційні, змістовні, побудовані на цікавих фактах. Їздила вона й до Києва на передачу "Свобода слова", де виступала з наболілими питаннями, бере участь у культурно-масових заходах району, завжди відстоює права сільської громади щодо екології, медицини, автобусного сполучення, газифікації (дякуючи й Антоніні Михайлівні, тепер радошинці мають в оселях "голубий" вогник), на всіх виборах була членом виборчої комісії.
Разом з іншими ветеранами жіночка підтримує зв'язок зі школою, пише вірші (склала гімн ветеранів), присвячуючи їх колегам, друзям на ювілеї. А нині Антоніна Гладун сповнена бажанням допомогти воїнам АТО. Продукти, гроші, теплий одяг, взуття, власноруч вив'язані 9 пар шкарпеток — такий її вклад у цю благородну справу.
Була б неповною моя розповідь про цю трудівницю, коли б не згадала про її сина Ігоря, котрий із сім'єю живе і працює у Києві після закінчення університету. Коли приїжджає до неньки, то разом із сином все поробить їй по господарству, бо перейняв хазяйновитість від свого батька, на жаль, покійного. Антоніна Михайлівна гордиться сином та онуком, бо вони теж є патріотами України.
Валентина ОСТАПЧУК.
Фото з домашнього архіву.
Залишити коментар