Добра, лагідна, ласкава...Щодня соціальний працівник Олена Дем'янчук поспішає до своїх підопічних. Вже о восьмій ранку вона прямує на своєму службовому велосипеді до літніх пенсіонерів, які з нетерпінням чекають на свою піклувальницю й помічницю.
В Кричевичах Олена Степанівна в першу чергу заходить до Марії Бабич. Немає такого дня, щоб жінка обминула оселю пенсіонерки, яка завжди чекає її.
– Щось болить Вам?– лагідно запитує Олена Степанівна.
Знає, що люди в такому віці тяжко переживають самотність, потребують уваги і доброго слова. Тож соціальний працівник розповідає сільські новини, інформує про події в Україні. А ще Олена Степанівна часто приносить пенсіонерці необхідні ліки.
В селі Кричевичах, де Олена Дем'янчук живе з чоловіком, мешкають п'ятеро людей, які без її допомоги не можуть дати собі раду. Ось на віддаленій вулиці у невеличкій хатині живе Софія Грисюк. Непросто склалася її доля. Пережила війну і голод, відчула страждання. Олена Степанівна заходить до її хати.
– Як здоров'я? – зачиняє за собою двері соціальний працівник і виймає із сумки ліки.
– Ет, дитино, та я вже не відаю, що в мене тико болить. На старість, здається, всі хвороби збіглися до мене.
Доки пенсіонерка приймає ліки, Олена Степанівна починає поратися в хаті. Має дві години, які відведені для того, щоб відвідати і допомогти старшій людині. Цікавиться також, чи не холодно в хаті. Швиденько бере відро і йде по воду до колодязя.
Від хати до криниці не так вже й близько. Дзвенить у руках відро і легенько торкається цямриння. Джерельна вода виблискує на Сонці, золотими краплинами падає на траву.
– Зараз я ще й дровець принесу, щоб було вам тепло, – поглядає на стареньку, що сидить біля столу.
Запахло в хаті терпкою живицею. Дух соснових полін наповнив оселю. Пенсіонерка радіє, що Олена Степанівна так лагідно говорить з нею. Їй хочеться, щоб ця симпатична молодичка не покидала її.
– Мені з тобою так любо, що не хочеться, аби залишала мене, – йде до грубки, в якій палахкотить вогонь. Гріє руки, посміхається від задоволення. Тепло, що йде від грубки, огортає її, тішить.
В Кричевичах ще є кілька хат, де живуть одинокі пенсіонери. І до кожної оселі повинна зайти того дня Олена Степанівна. Обов'язково має цього дня відвідати оселю Марії Смаль. Обіцяла їй принести ліки. А через дорогу, на іншому кінці вулиці, треба зайти до Марії Балюк. Трохи далі живуть її підопічні Петро Грисюк і Софія Грисюк. І кожний пенсіонер хотів би, щоб Олена Степанівна якнайдовше бувала у їх оселях. Але ж їй ще потрібно встигнути туди, де мешкають інваліди, які без палички не можуть ступити й кроку.
Того ж дня Олена Степанівна навідалася також у село Ломачанку, до якого на службовому велосипеді треба здолати п'ять кілометрів. Та соціальна працівниця знає, що у віддаленому селі живе одинока людина, яка без її допомоги не обійдеться. Старенька Онисія Антонюк потребує не лише ліків, а й людської уваги. Поки добереться жінка до села, то вже й день спливає.
– Я, – розповідає Олена Дем'янчук, – на селі є ніби очима соціальних служб району, їх первинною ланкою, впритул наближеною до людей та їхніх проблем. Ось звідси й моє завдання – виявити, що турбує пенсіонерів.
Жінка із своїм чоловіком утримують власне господарство, виховали двох дочок, мають чотирьох онуків.
Люди ставляться до свого соціального працівника з глибокою повагою і розумінням, підтримують у добрих справах. А їй самій притаманні доброта та високий професіоналізм.
– Добра і лагідна наша рятівниця, – так кажуть про неї пенсіонери.
Олена Степанівна не тільки справляється із обов'язками соціального працівника, а й бере активну участь у художній самодіяльності села. Часто виступає у сільському будинку культури. Жінка також активний учасник церковного хору. Дарувати пісню людям – її втіха. На Різдвяні свята разом із подругами їздять із щедрівками і колядками по селах.
– Ми цьогоріч побували у Ковелі, відвідали редакцію "Вістей Ковельщини", – розповідає вона.
Але головна турбота соціального працівника – це піклування про сільських людей, які потребують її постійної уваги.
Степан СКОКЛЮК.
НА ЗНІМКУ: Олена ДЕМ'ЯНЧУК.
Фото з домашнього архіву.
Залишити коментар