Санаторій профілакторій на... канікулах, або розповідь про те, чи можна відновити його роботуЯкщо їхати з Ковеля в напрямку Львова, то недалеко від автобусного парку, ліворуч від центральної автомагістралі, видніється асфальтова смуга-доріжка. Веде вона в мальовничий куточок соснового бору, сягає майже берега тихоплинної річки Турії. Саме в цьому місці знаходяться два чудові оздоровчі заклади – санаторій матері і дитини «Турія» та санаторій-профілакторій ПАТ «Ковельсільмаш». Сьогоднішня мова піде про останній. Адже виріс він в далекому 1985-му, невдовзі відзначатиме своє тридцятиріччя.
Свого часу тут відпочивали протягом року (не говорячи про літню пору) тисячі машинобудівників міста, члени їхніх сімей, а також представники інших трудових колективів області, України, «чорнобильці», «афганці», діти із малозабезпечених сімей. Особливо було зручно волинянам, бо далеко від рідного дому не потрібно відлучатися. Тут створені всі умови для відпочинку: чудова природа, лікування й увага обслуговуючого персоналу (тоді налічувалося до 50 осіб), смачне висококалорійне харчування, різноманітні лікувальні процедури, помірні ціни на путівки. Це – далеко не повний перелік заходів, що використовувалися для зміцнення здоров’я як дорослих, так і дітей.
Все тут було зроблено до душі: скрізь охайно, чисто, затишно. Радували зір світлі кімнати на двох осіб, чудово оформлені холи, їдальня, інші приміщення, які щоденно приймали сотні відпочиваючих. Найновішим, найсучаснішим обладнанням були забезпечені лікувально-діагностичні кабінети.
А якщо взяти до уваги, що цим закладом керував досвідчений лікар Володимир Ісюк, завдяки зусиллям якого виріс і продовжував своє існування відомий на Волині санаторій-профілакторій, то меж розмови немає. Скільки праці, розуму, вміння, професійних навиків вклав Володимир Іванович, аби цей оздоровчий заклад відповідав найсучаснішим вимогам!
З гордістю відгукуються про В. Ісюка сьогодні ті заводчани, хто неодноразово поправляв своє здоров’я тут, хто безпосередньо брав участь в різноманітних культурних заходах, що проводилися постійно. Та й дітки, з якими не раз зустрічався, від душі, чистотою своїх сердець, із задоволенням говорили і говорять про нього. Особливо останні раділи від того, що щоліта могли спокійно провести оздоровчий термін в такому прекрасному місці.
У заводському санаторії-профілакторії можна було пройти курс лікування з багатьох захворювань: тут лікували серцево-судинну і переферичну нервову системи, органи дихання, шлунковий тракт, захворювання суглобів і хребта тощо. В лікуванні використовувалися як привозні грязі, так і мінеральні води, коктейлі, напої з лікарських трав, виготовлені безпосередньо тут власними руками.
До послуг пацієнтів – лікарські кабінети, рефлексотерапії, масажний інгаляторій, водолікування з сауною і циркулярним душем, підводним душем-масажем, оздоровлюючою ванною. Ванни були різні: кисневі, вуглекислі, хвойні, хвойно-морські, скипидарні, грязеві, кабінети електросвітлолікування, теплолікування (де можна було прийняти процедури з парафіном, озокеритом). Існували стоматологічний, процедурний, фізкультурний кабінети, для приймання коктейлів та чаїв, інших лікувальних напоїв.
Коли говорити загалом про лікування та оздоровлення відпочиваючих, то не можна не згадати й про те, що у практику медичних працівників санаторію-профілакторію ввійшли електрогрязі, біодинамічні струми, струми ПВЧ (понадвисокочастотні), УВЧ (ультрависокочастотні). Широкого застосування набрали також д’арсанвалізація, магніто-лазеро-рефлексо-голкотерапії, електрофорез, аерозоль ультразвукові інгаляції з різними лікувальними речовинами і травами, кисневі коктейлі (здебільшого влітку), купання в річці, повітряні та сонячні ванни, прогулянки в сосновому бору.
Потурбувалися в санаторії-профілакторії і про тих, хто віддає дозвілля заняттям спортом. На території обладнаний фізкультурний майданчик, кімнати для гри в шашки, шахи, оздоровчий відновлювальний центр.
Сьогодні з гордістю колишні відвідувачі цього прекрасного лікувально-оздоровчого закладу згадують людей, котрі турбувались про кожного з пацієнтів. Справжніми оздоровлювачами і зцілителями зарекомендували себе у свій час уже згадуваний головний лікар Володимир Ісюк, старший ординатор Катерина Самченко, старша медсестра Світлана Романюк, лікар-стоматолог Анатолій Костюк, невропатолог-фізіотерапевт Лідія Мовчан, медсестра процедурного кабінету Надія Ляшук, масажисти Валентина Чінсава, Надія Матієц, медсестра Раїса Редчук, завідуюча відновлювально-оздоровчим центром Катерина Троць.
Немалий вклад у загальну справу зміцнення здоров’я сільмашівців зробили сестра-господарка Раїса Куява, санітарка Надія Дабнюк, чергові Марія Занюк, Ніна Цирук, покоївки Світлана Занюк, Марія Задорожна, Раїса Межиборська, сантехнік Євгеній Годун, інженер Микола Мочичук, двірник Василь Мороз. За смачні апетитні сніданки, обіди і вечері щоденно турбувалися шеф-кухар Зінаїда Войчук, кухарі Тамара Лисюк, Лідія Ризванюк, Марія Благодир, Наталія Кмін, Світлана Голота, офіціантки Наталія Балицька, Тетяна Філіпчук, Ольга Іщук, Галина Савлук.
Одне слово, колектив був дружним, якому під силу будь-які гори вернути. З гордістю і теплими словами відгукується про своїх колишніх підлеглих тодішній головний лікар Володимир Ісюк. В планах останнього бувало влаштування грязевої лікарні зимового саду. Всі корпуси мали бути з’єднаними закритими переходами. Намічалося також обладнання станції для човнів, пляжної та паркової зон, для найменшеньких – майданчик з гойдалками.
При перших можливостях для лікування і оздоровлення не все використовувалося сповна. Тут мало б більше оздоровлюватися людей, якби профспілкові активісти та керівники виробничих підрозділів приділяли належну увагу цьому питанню. Адже не секрет, багато працівників навіть не знали, що такий заклад існує, що в ньому робиться.
Саме, мабуть, тому більшість відпочивальників були пенсіонери, а частина путівок залишалася невикористаною. Могло б бути більше і сторонніх дітей із садочків тощо. Якби, звичайно, проводилась відповідна роз’яснювальна робота з боку профспілкових органів як міста, району, так і області.
Нині санаторій-профілакторій залишається на балансі «Ковельсільмашу», але він, як кажуть, перебуває «на канікулах». І це вже триває три роки. Людей скоротили, окремі з них перейшли працювати в інші установи, деякі пішли на пенсію, ще одні перебувають на обліку в центрі зайнятості населення. Кабінети порожні (хоч і добре доглянуті), медична апаратура – на складі. Аби заклад повністю не втратив свого зовнішнього і внутрішнього вигляду, в ньому залишилось лише чотири працівники.
– Санаторій-профілакторій можна запустити в дію. Він хоч сьогодні готовий прийняти пацієнтів. Біда в іншому – на «Ковельсільмаші» немає коштів, та й профспілка бідна, – говорить голова профкому підприємства Анатолій Кислюк. – Свого часу у Ківерцях продали фізкультурно-оздоровчий комплекс. Я звертався до голови Федерації профспілок Волині Івана Карпомиза, аби виручені кошти передали нам. Тоді санаторій запрацював би.
Нашою пропозицією знехтували. В профспілці Агросільмашу також таких коштів бракує. Ось і маємо те, що маємо. Добротний заклад простоює.
Генеральний директор ПАТ «Ковельсільмаш» Микола Заікін з приводу ситуації мовить: «Ми готові навіть продати санаторій-профілакторій задля його роботи. Неодноразово зверталися з пропозиціями, поки що бажаючих немає. Самі не в силі «фінансувати».
Виникає запитання: Який же вихід із становища, що склалося? Чи запрацює, нарешті, колись санаторій-профілакторій? Конкретної відповіді на «Ковельсільмаші», звичайно, ніхто не може дати. Можливо, все ж таки керівництво Федерації профспілок Волині щось в змозі тут зробити. Чи справді будемо чекати доброго дядю, який придбає у свою власність таку чарівну перлину здоров’я. Та скільки будемо чекати?
Федір ЯНЧАР, журналіст.
Залишити коментар