Ознаки часуПерший дзвоник — неповторне, хвилююче свято знань, яке має свої ознаки часу. Це — хвилина мовчання і квіти Героям, які віддали своє життя за Україну. Це — шкільний майдан, заквітчаний різнобарвними українськими вишиванками. Це — урочисте внесення прапорів гімназії (школи) та України як утвердження символів патріотизму, культу знань і відповідальності.
Погодься, шановний читачу, що у тих вишиванках, хвилинні мовчання, у вітаннях виступаючих відчувається, як внутрішня суть української душі впевнено заявляє про себе у зовнішніх проявах.
І ще невеличке спостереження біля шкільного майдану. Скромно одягнена молода мама з дитям, а на візку — синьо-жовтий прапорець. Зворушливо!
Можливо, повільно, але впевнено формується українська ідентичність. І слава Богу!
Та повернемося до урочистостей в ковельські гімназії. Як завжди, оптимістичний тон святу задала Олена Вальчук, директор гімназії. Сьогодні педколективу є чим гордитися. Як уже повідомлялося, гімназія міста Ковеля увійшла в сто найкращих в Україні і відзначена подякою Міністра освіти та науки Сергія Квіта. Грамоту вручив сам Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк.
Віват переможцям!
Інша подяка ще більш зворушлива. Вона — від бійців АТО із передової фронту. Діти, батьки та вчителі взяли участь у волонтерській акції — і це теж прояв патріотизму не на словах, а в конкретних справах.
…Хвилюється урочиста лінійка. Завмирає майдан під час виконання Гімну України. Вслухається у слова виступаючих гостей.
На святі присутні новопризначений заступник міського голови Андрій Товстига та представник управління міської освіти Тетяна Пархомчук.
Андрій Товстига зворушливо каже мені: "Є щось магічне в цьому святі. Заходжу в школу, і серце завмирає. Здається, що знову зайду у свій клас і сяду за парту. А скільки ж то пройшло від того часу?".
Подібно міркує і Тетяна Пархомчук: "Зайшла і відчуваю ті неповторні аромати класу, фойє, урочистої лінійки, навіть їдальні. Повертаюся у те незабутнє, юне минуле".
І у мене серце завмирає. Дарма, що сріблом вкрилась голова. Он онук Павло, немов пір'їнку, несе першокласницю на руках. А та дзвоником обдаровує присутніх неповторною мелодією, яка кличе у Країну Знань.
Не можна оминути й інші приємні миті. Почесними грамотами нагороджені Людмила Барановська, Неля Велимчаниця, Вікторія Гарбар. Почесні грамоти за участь у міжнародній конференції "Європа — виклик та сучасні реалії" отримують Олена Вальчук, Руслана Козачук, Андрій Яновець, Юлія Синьчук та Людмила Барановська.
Свято вдалось! Тож вчителям, батькам та учням, цій могутній "трійці", об'єднаній одним бажанням: вивчити, виховати і випустити в політ гідну України молоду людину — успіхів у відповідальній місії.
ххх
Гімназіє! Ти — незвичайная школа.
Ти — найкраща! Ти — у серці моїм.
Відлітають у вирій змужнілі соколи,
Соколята злітаються в світлий твій дім.
Зупинись, хто приходить уперше
В храм науки. Вклонись до землі!
Кожного з вас тут історія вершиться,
Відходять із гавані вдаль кораблі.
Капітани майбутні, осягайте науки.
Ви — надія, опора, основа буття.
Лине клятвою гімн — переможнії звуки.
Хвилюється серце. Вперед, з завзяттям!
Так, не просто сьогодні країні.
Не стихають бої, йде смертельна війна.
Схід палає вогнем, та вчувається нині
Клич надії і волі, і Героя слова:
— Гімназисте, послухай солдата.
Я ступаю під кулі заради життя,
За мир в твоїй хаті, за маму і брата,
За щасливе і гідне твоє майбуття.
Педагоги та учні, гімназійна родино,
Дзвенить перший дзвінок — незбагненная мить.
В нім — мелодія долі. Любіть Україну…
Нехай грім і негода — усім серцем любіть!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар