Новини приносять листиНезабутнє враження справило на учасників недавнього літературно-мистецького свята «Лісова пісня» урочище Нечимне. Тихі, таємничі галявини, що зачаровували своєю красою, вабили кожного, ніби запрошували ще й ще раз доторкнутись їх чарівності, пізнати те, що ховається у шумі віковічних дубів…
Кожний, хто побував тут, хоче, безумовно, поділитися своїми враженнями, розповісти про те, що він пережив, відчув. Ось що написала про Нечимне в листі до редакції Валентина ОСТАПЧУК з Голоб: «Які тут могутні дуби, які стрункі сосни і берези! Своїм верховіттям ніби сягають до синього неба. Ожило озеро у порівнянні з попередніми роками. Воно було геть заросле. Нині з оглядового майданчика воно постає величним і в той же час загадковим, ніби ось-ось з нього випливуть герої «Лісової пісні».
Далі Валентина Іванівна повідомляє, що делегація із Голоб прибула до Нечимного на свято однією з перших. «Ми, обмінюючись враженнями, висловлювали думку: як би було добре, щоб вірші, які звучали тут, були опубліковані в газеті, – зазначає автор. – Мені як ветерану педагогічної праці, за фахом — словеснику, хочеться побажати, щоб у Нечимному під час свята були присутні делегації від вчителів, які викладають у школах творчість Лесі Українки. Бо прочитати в газеті — це зовсім не те, що власними очима побачити».
Про свято «Лісової пісні» розповідає у своєму листі до редакції член Ковельської філії «Союзу Українок» Наталія Грицюк: «І знову Лукашева сопілка збирає гостей у скулинському лісі. Тут особливий чар, тут мертвого немає нічого. Світова слава волинської письменниці привела до віковічних дубів як ковельчан, так і гостей з Херсона, Івано-Франківщини, Чернігівщини. Ось вже декілька років галявина озивається голосом Білорусі, Польщі, Росії. Народним співом порадували аматорський колектив с. Білина – «Родина», а фольклорний колектив із Скулина на сцені відтворив самобутній обряд «Косовиця».
Поетично описуючи свято, Наталія Грицюк із великим захопленням розповідає про піднесення, що панувало на лісовій галявині. На святі звучала Лесина поезія, а також чарували своїм словом літератори з різних куточків України і Білорусі. Авторка цього листа зауважила: «Хочу висловити нарікання стосовно транспорту. Прикро, що було виділено всього три мікроавтобуси з цілого міста, що значно ускладнило відвідини Нечимного».
Художній керівник Зеленського будинку культури Наталія Фесь розповіла про урочисті заходи з нагоди Дня Державного Прапора і 21-ї річниці проголошення Незалежності України, що відбулися в селі. Вона повідомила, що вітальне слово виголосив сільський голова Володимир Дригуля. Зворушливо прозвучав виступ вчительки місцевої школи Оксани Мулярчук. Інтерес у людей викликала тематична книжкова виставка, яку організувала місцева бібліотека.
Антоніна Гоголюк — заступник директора Ковельської СДЮШОР «Ніка-Сільмаш» з веслування на байдарках і каное написала про урочисту церемонію підняття Державного Прапора України, яка відбулася 23 серпня ц. р. Урочистий ритуал розпочав директор Ігор Верчук, який нагадав, що в Ковелі одним з перших було піднято синьо-жовтий прапор саме на їх території (тоді — ДЮСШ «Ковельсільмаш») у 1990 р. під час проведення республіканського чемпіонату з веслування. Сміливця, який це зробив, звільнили з роботи.
До підняття Державного Прапора долучилися присутні учні-спортсмени та їх тренери-викладачі.
Своїми враженнями про урочистості з нагоди Дня Незалежності України в Ковелі поділилася Катерина Плотнікова — учениця 4-А класу Ковельської міської гімназії. Зокрема, вона пише: «Цього року було створено живий ланцюг від пам’ятника Лесі Українці до пам’ятника Тарасу Шевченку. Мені дуже сподобалося брати участь у цьому новому для нашого міста дійстві, адже вважаю, що воно зближує нас, ковельчан...
Приємно було бачити серед учасників ковельську молодь, зокрема своїх подруг: Шахову Валерію, Кузьмук Дану, Перевознюк Катерину, Коц Інну, Ющик Наталю, Філімонюк Наталю. Я впевнена, що участь в таких заходах стимулює юне покоління не бути байдужим до теперішнього та майбутнього своєї держави, не забувати про традиції свого народу.
Дякую всім організаторам та учасникам за незабутні враження!».
Про лікарські трави розповідає Олена Тимофіївна, яка не побажала назвати свого прізвища. Вона згадує цікаву рослину – «сабельник болотний», що у народній медицині є одним з основних протипухлинних засобів. Ця рослина розсмоктує ущільнення, має протизапальні та болезаспокійливі властивості. «Сабельник виводить солі і змащує суглоби природним чином, формує і утворює структуру хрящової тканини, забезпечує її міцність і еластичність, знімає запалення», – повідомляє авторка.
У своєму листі вона також пише про чудодійну силу вересу, японської софори, що допомагають людям підтримувати здоров’я.
До редакції газети «Вісті Ковельщини» звернувся голова садівничого масиву «Калина» Володимир Лотоцький, який хотів би отримати відповідь на такий запит: «Турбує мене те, що поруч з центральною лікарнею торгують у магазині пивом. Чи правильно це?».
В редакційній пошті є й поетичні твори, які надсилають місцеві автори. Так, цікаві вірші написали Петро Андрейчук з Ковеля, Ігор Вижовець з Гредьок та інші. Окремі з цих творів побачать світ на сторінках газети.
Ігор Вижовець пропонує також читачам ознайомитися з рецептами народної медицини. Він пише: «Кавун довгий час вважали некорисними ласощами – вода та цукор, обмаль вітаміну С, мінеральних солей. Але медики-вчені з’ясували, що завдяки тому, що у ньому містяться магній, залізо, фолієва кислота, кавун є ефективним засобом від недокрів’я і корисний для тих, кому призначають антибіотики.
Кавун також допомагає організму звільнитися від надлишкової рідини, але найкраще виводить надлишок води не червоний м’якуш, а відвар висушеної шкірки. М’якуш же – це чудовий сечогінний засіб при набряках, викликаних серцево-судинними захворюваннями і хворобами нирок».
Далі у листі цього автора наголошується, що немає кращої їжі хворим на склероз, подагру, артрити, діабет, аніж кавун. З лікувальною метою використовують й насіння кавуна, яке містить олію, що нагадує за складом мигдальну, а також є чудовим глистогінним засобом.
Листи, що надсилають до редакції наші читачі, є своєрідним «барометром» їх думок, запитів та інтересів.
Степан СКОКЛЮК.
Залишити коментар