У нас в гостях — Яків Лавренко
На Волині добре відоме ім'я Якова Яковича Лавренка (на знімку). В минулому — педагог, він нині є активістом громадсько-політичного життя, палким поборником і пропагандистом української національної ідеї. Ним видано декілька цікавих книжок на болючі теми сучасності, ґрунтовно досліджено історію національно-визвольної боротьби на Ковельщині у воєнні і повоєнні роки, відтворено героїчні сторінки біографій учасників цієї боротьби.
Пан Лавренко — член Ліги українських письменників імені Павла Чубинського, дописувач ряду газет, в тому числі — "Вістей Ковельщини". 14 вересня ц. р. у Якова Яковича — день народження. Вітаючи його з цієї нагоди і бажаючи в подальшому житті миру, добра, милосердя, пропонуємо увазі читачів нові твори нашого земляка.
Горджуся тим, що пережив
Сам собі не співчуваю —
Горджуся віком, що прийшов.
На цім шляху я загубив чимало,
Але багато ще й знайшов.
У випадку діянь підступних
Навчився плакати безслізно.
Коли у чомусь твердо певен —
Стою на своєму залізно.
Відкрите серце мав і маю —
Ввійти до нього дуже просто.
Але безжально й швидко викидаю,
Коли побачу, що то — "короста".
Сучасна українка
Сучасна жінка не палить,
Сучасна жінка не п'є.
З чоловіком своїм не лукавить,
Дітям любов віддає.
Милує і ніжно голубить,
В сиротинці їх не здає.
Неправди й лукавства не любить,
Любов знедоленим віддає.
Не друкує пліток в фейсбуці,
Сміливо іде на війни полігон.
Не боїться відкриттів у науці,
У волонтерстві задає тон.
Якщо потрібно, замінить солдата,
Не побоїться піти в АТО,
Здолає там супостата,
Одягнувши бронежилет, як пальто.
Відвідує смиренно службу Божу у храмі,
Не забуває про свій обов'язок мами.
Тож діткам є з кого приклад брати,
Як Україну рідну захищати.
"Мамо, не лай!.."
(монолог синочка)
Прошу дуже, не кричи.
Я буду добрим і слухняним.
Весь час хочу бути таким -
Допомагати своїй мамі.
Хотів помити посуд нам.
Не хотячи, тарілочку розбив.
Ти накричала. Виправитись хотів.
Я чашку чистенько помив.
Та ненароком на землю упустив,
Аж голівку низенько опустив,
Хочу бути чемним - не вдається.
Тож переживань багато в голові.
Посуд бити вже не буду,
То наперед прошу: пробач мені.
Поговори
зі мною, друже
Поговори зі мною, друже,
У темну ніч, коли лежу без сну.
Розкажи, чим ти недужий,
Я ж розкажу, як я живу.
Як сон вернеться із блукань,
Розмова наша перерветься.
Продовжимо її у снах
Під тихе вітру завивання.
Згадаємо у сні дні спілкування,
Веселі зустрічі і розставання,
Що кудись зникли, як туман —
Зостались спогади, як талісман.
Перебір
Що п'яному збреде до голови,
Не розтлумачить й екстрасенс.
Та вияснять, якої ждать біди,
Навряд чи є сьогодні сенс.
Микола вчора "молотив" дружину,
Сьогодні на руках, як лялечку, носив.
А перед тим два тижні без зупину
Безтямно пив й ногами все "косив".
Забракло волі вчасно зупинитись
Ковтать без ліку гранчаки.
Чого-небудь аби напитись
Й до когось за ніщо вчепитись.
Розганя діток він серед ночі,
Потім тижнями від них
Кудись ховає блудні очі,
Якщо хильнути ще не встиг.
l
Ось такі бувають "перебої",
Якщо надмір вживать спиртні напої.
Твоя хода
Ідеш розкуто, як Венера.
А я дивлюсь і думаю: мене нема.
Твоя хода - то цілий світ страждань
Для мене. Гірше, як тюрма.
Веселки промінь - ти його не бачиш,
Неначе аура шлях твій осява.
Не вабить він нікого з зрячих.
Я ж зрю його один, як поночі сова.
Не йдеш, а линеш ніби в понадхмар'ї,
Де світло вічне, зчезла ніч.
І розумію: всі надії марні.
Можеш іти - я зникну зараз пріч.
l
Собі я співчуваю: вельми непоказний,
Творить тобі пісень, на жаль, не
здатний.
Яків ЛАВРЕНКО.
На Волині добре відоме ім'я Якова Яковича Лавренка (на знімку). В минулому — педагог, він нині є активістом громадсько-політичного життя, палким поборником і пропагандистом української національної ідеї. Ним видано декілька цікавих книжок на болючі теми сучасності, ґрунтовно досліджено історію національно-визвольної боротьби на Ковельщині у воєнні і повоєнні роки, відтворено героїчні сторінки біографій учасників цієї боротьби.
Пан Лавренко — член Ліги українських письменників імені Павла Чубинського, дописувач ряду газет, в тому числі — "Вістей Ковельщини". 14 вересня ц. р. у Якова Яковича — день народження. Вітаючи його з цієї нагоди і бажаючи в подальшому житті миру, добра, милосердя, пропонуємо увазі читачів нові твори нашого земляка.
Горджуся тим, що пережив
Сам собі не співчуваю —
Горджуся віком, що прийшов.
На цім шляху я загубив чимало,
Але багато ще й знайшов.
У випадку діянь підступних
Навчився плакати безслізно.
Коли у чомусь твердо певен —
Стою на своєму залізно.
Відкрите серце мав і маю —
Ввійти до нього дуже просто.
Але безжально й швидко викидаю,
Коли побачу, що то — "короста".
Сучасна українка
Сучасна жінка не палить,
Сучасна жінка не п'є.
З чоловіком своїм не лукавить,
Дітям любов віддає.
Милує і ніжно голубить,
В сиротинці їх не здає.
Неправди й лукавства не любить,
Любов знедоленим віддає.
Не друкує пліток в фейсбуці,
Сміливо іде на війни полігон.
Не боїться відкриттів у науці,
У волонтерстві задає тон.
Якщо потрібно, замінить солдата,
Не побоїться піти в АТО,
Здолає там супостата,
Одягнувши бронежилет, як пальто.
Відвідує смиренно службу Божу у храмі,
Не забуває про свій обов'язок мами.
Тож діткам є з кого приклад брати,
Як Україну рідну захищати.
"Мамо, не лай!.."
(монолог синочка)
Прошу дуже, не кричи.
Я буду добрим і слухняним.
Весь час хочу бути таким -
Допомагати своїй мамі.
Хотів помити посуд нам.
Не хотячи, тарілочку розбив.
Ти накричала. Виправитись хотів.
Я чашку чистенько помив.
Та ненароком на землю упустив,
Аж голівку низенько опустив,
Хочу бути чемним - не вдається.
Тож переживань багато в голові.
Посуд бити вже не буду,
То наперед прошу: пробач мені.
Поговори
зі мною, друже
Поговори зі мною, друже,
У темну ніч, коли лежу без сну.
Розкажи, чим ти недужий,
Я ж розкажу, як я живу.
Як сон вернеться із блукань,
Розмова наша перерветься.
Продовжимо її у снах
Під тихе вітру завивання.
Згадаємо у сні дні спілкування,
Веселі зустрічі і розставання,
Що кудись зникли, як туман —
Зостались спогади, як талісман.
Перебір
Що п'яному збреде до голови,
Не розтлумачить й екстрасенс.
Та вияснять, якої ждать біди,
Навряд чи є сьогодні сенс.
Микола вчора "молотив" дружину,
Сьогодні на руках, як лялечку, носив.
А перед тим два тижні без зупину
Безтямно пив й ногами все "косив".
Забракло волі вчасно зупинитись
Ковтать без ліку гранчаки.
Чого-небудь аби напитись
Й до когось за ніщо вчепитись.
Розганя діток він серед ночі,
Потім тижнями від них
Кудись ховає блудні очі,
Якщо хильнути ще не встиг.
ххх
Ось такі бувають "перебої",
Якщо надмір вживать спиртні напої.
Твоя хода
Ідеш розкуто, як Венера.
А я дивлюсь і думаю: мене нема.
Твоя хода - то цілий світ страждань
Для мене. Гірше, як тюрма.
У нас в гостях — Яків Лавренко 
Залишити коментар