Учні нашої школи збирали інформацію про героїв нашого міста, які перебували та перебувають у зоні воєнного конфлікту. З’ясували, що участь в антитерористичній операції бере випускник нашої школи Скшетуський Павло Віталійович (на знімках).
Ще нещодавно він займався історичною реконструкцією і веб-дизайном, трюками з вогнем і стрільбою з лука. Міг спокійно продовжувати вести свій бізнес в Луцьку, але вважав за краще рятувати поранених на Майдані, куди приїхав 12 листопада 2013 року.
З незакінченою медичною освітою і шестирічним досвідом роботи в російському МНС Павло став штатним польовим хірургом в другій сотні Самооборони. Таких фахівців, які перебували в самій гущі подій, було тільки двоє – медики Майдану за периметр барикад не виходили, а у волонтери йшли, в основному, дівчата без медичної освіти. Павло бачив перші смерті Майдану.
Дотримуючись правила “медики не воюють”, Павло, за його словами, «навіть малюсінького камінчика не кинув» у бік супротивника. Хоча після усього побаченого спокуса узяти в руки зброю була велика. Особливо після того, як самих медиків
почали бити і брати в полон. А ранком 20 лютого Павла поранили, але, прийнявши знеболююче, до ночі він знову був у строю.
І хоча після зміни влади в країні міг з почуттям виконаного обов’язку повернутися додому і продовжити мирне життя, зараз він знову на війні – у складі першого батальйону Національної гвардії.
Павло Скшетуський говорить: “Тепер я звичайний боєць, але хлопці знають мене, як медика. Зараз йде війна, і треба бути тут із зброєю в руках, або допомагати вдома, в тилу, а не сидіти перед телевізором в очікуванні новин і нарікаючи, наскільки все погано в Україні. Інакше який же ти українець, як тобі жити в цій країні?”.
Ірина СМИЧИК,
педагог-організатор ЗОШ І-ІІІ ступенів № 12.
Залишити коментар