Школа — наш другий дімПевне, кожен чув цей вислів, та чи задумувався над його значенням? Особисто я лиш нещодавно зрозуміла, що школа – то щось більше, ніж навчальний заклад. Школа – це дійсно другий дім, це перші розчарування та перші успіхи, перші злети та падіння. Школа – це репетиція всього наступного життя. Це пролог Людини.
…В свої теплі обійми прийняла мене, маленьку, школа № 13. Тоді вона називалась саме так. Уже тепер цей навчальний заклад гордо називається НВК «ЗОШ №13 І-ІІІ ступенів – колегіум». А я тепер можу гордо заявити про певні досягнення, які мені підкорилися в стінах цієї школи. Моє навчання ще продовжується. Ще трішки – і покину мою рідну школу, піду у великий та такий загадковий світ. Але в моєму серці назавжди залишаться такі дорогоцінні для мене спогади: звуки шкільного дзвоника, голос любих учителів, друзі та шкільна стежина – дорога до знань…
Дуже добре пам’ятаю, з яким хвилюванням та особливим трепетом вперше переступила поріг рідної школи. Я тоді ще до пуття не розуміла, куди і, власне, для чого прийшла. Ні, я знала, що це – школа. А оце – клас, ото – дітки, мої однокласники, а ото – вчителька. Моя ПЕРША вчителька. Але яка вона? Чи сваритиме? Що ми будемо з нею робити, а вона з нами? Того я тоді ще не знала…
Це тепер я з вдячністю згадую її мудрі настанови, її, такі потрібні мені в той момент, поради, її добрі очі та неймовірно велике та щире серце. А того першого вересня я лишень дізналася, що вчительку звати Наталія Сергіївна Тимощук і що вона нас вчитиме цілих чотири роки. Я ще тоді навіть не здогадувалася, що ця людина стане для мене другою мамою. Шкільною «мамою».
…А було всяке. Хіба мало ми, пустотливі діти, приносили їй тривог, можливо, навіть розчарувань? Але вона нас любила, і я це відчула. Докладаючи неймовірних зусиль, Наталія Сергіївна намагалася перекласти до маленьких голівок якнайбільше знань, розбудити у серці любов до світу та людей.
Пригадуються мені шкільні свята – свято Букварика, Нового року, Весни – всі вони проходили у дружньому колі нас, дітей, наших батьків. До свят ми ретельно готувалися. Заздалегідь Наталія Сергіївна писала сценарії, роздавала всім віршики та привітальні слова, а тоді ми разом з нашою шкільною «мамою» їх старанно розучували.
Так ми росли. Рік за роком. І ось уже настало таке перше вересня, коли наша Наталія Сергіївна повела до школи нових, таких дрібненьких та вередливих дітей. А ми? Ми вже дорослі… У нас новий класний керівник. Чесно зізнаюся, тоді я боялася вперше іти до школи. А раптом цей новий наставник виявиться не таким гарним, як наша люба вчителька? Та даремно боялася. Під свою опіку та особистий контроль нас взяв Анатолій Якович Свистун, котрий став шкільним «татом».
Як на мене, дуже важливо, щоб вчителі, а особливо класні керівники, зуміли налагодити з учнями не просто дружні стосунки, а стати однією сім’єю. У моєму випадку все так і вийшло.
Із середньої школи у мене залишилося багато спогадів. Особливо запам’яталася наша триденна екскурсія до Карпат. Уявляю, скільки мужності потрібно було Анатолію Яковичу, щоб зважитись на цю мандрівку! Особливо, якщо врахувати те, що ми були дуже «слухняними».
Я дуже вдячна нашому шкільному «татові» і за те терпіння, яке він виявляв у ставленні до нас, і за мудрі поради, та навіть просто за те, що він дійсно зумів стати для нас другим татом. Поміж себе ми його так і називали – «тато-класний керівник».
Моя перша вчителька, Наталія Сергіївна зараз навчає четвертий клас. Анатолій Якович тепер учитиме новий п’ятий клас. А ми… Ми вже майже дорослі. Багато моїх однокласників зараз навчаються в професійних училищах, а ті, що залишилися, обрали собі різні профілі та розійшлися по різних класах…
Сьогодні у мене – новий класний керівник і новий клас. Я більш, ніж впевнена, що і в старшій школі буде чимало приємних моментів, та я завжди пам’ятатиму тих перших вчителів, котрі показали мені стежинку знань.
На мою думку, професія вчителя є однією з найтяжчих у світі. Чому? Та тому, що в той час, коли у представників інших професій робочий день триває з восьмої до вісімнадцятої, то вчитель залишається вчителем двадцять чотири години на добу. Він повинен залишатися другом і порадником, мусить стати авторитетом для учнів, спрямувати дітей в добру путь. Тож бажаю педагогам наснаги для нових звершень та творчих успіхів.
Зі святом Вас, мої дорогі вчителі!
Тетяна ЛОМАКОВА.
НА ЗНІМКУ: учні 9-Г класу НВК «ЗОШ №13 І-ІІІ ст. – колегіум» разом із класним керівником А. Свистуном та першою вчителькою Н. Тимощук.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар