Тавро, якого я не заслужив
Шановний пане Якове Лавренку! В номері "Вістей Ковельщини" за 21 липня ц.р. Ви опублікували віршовані рядки, де є такі слова: "Щось написав. Чи світ мене почує?". Не знаю про світ, а я почув, як Ви з мене зробили "сепаратиста" та нікчему.
Розмова по телефону:
– Степане, Ви читали про себе в газеті у статті "Не чекав…"?
– Так.
– То виходить, що Ви – сепаратист?..
Ось так Ви, пане Якове, охарактеризували мене, поставили на мені тавро "сепаратист".
Не потрібно мені нагадувати про домовленість між Сталіним та Гітлером. З Гітлером домовлялися не тільки Сталін, а й інші, щоб перемогти більшовизм. Я говорив у статті про об'єднання чесних людей Заходу та Сходу. А злочинці і окремі так звані "патріоти" ще з перших днів незалежності нашої України жирують за рахунок трудового народу.
Для тих, хто хоч трішки щось читає, Ваші претензії – це не до мене. Я маю багату бібліотеку історичної тематики. Там є останні книги про Степана Бандеру та Романа Шухевича. Хочу нагадати з видання "Степан Бандера: міфи, легенди, дійсність" текст програми "Хто такі бандерівці і за що вони борються": "Українська народна влада всі економічні ресурси і всю енергію людей направить на побудову нового державного порядку, справедливого строю, на економічну побудову країни і культурного підйому народу".
Після проголошення незалежності України у 1991 році країна з високорозвиненою промисловістю, багатими природними ресурсами, населенням 51,9 млн. чол. повинна була бути в перших рядах не тільки Європи. А що маємо на даний час? Почали руйнувати все, що можна було привласнити в свої кишені. Ось так наші "патріоти" виконують наставлення Степана Бандери.
Пане Якове! Ви мене звинуватили в тому, що я не був на відкритті пам'ятного Хреста на місці загибелі свого дядька Йосипа Тюбая. ("Дубового"). А скажіть, будь ласка, хто мене повідомив про ці заходи? Ви, як активіст громадсько-політичного життя, хочете осоромити мене через власне недопрацювання.
Долею свого дядька я цікавлюся давно. Мені навіть хтось повідомив по телефону про місце поховання його, а потім більше не було ніякої інформації. В книзі "СБ ОУН на Волині. Ковельщина" Ярослава Антонюка я вичитав: "Ефективно працювала агентура СБ. Зокрема, багато цінної інформації було передано СБ перекладачкою Ковельського гестапо. Щомісяця вона зустрічалася в селі Облапи з чотовим Йосипом Тюбаєм ("Дубовим") і передавала розвідане".
Мені стало прикро, що в "Інформації про жителів Ковельського району, які перебували в лавах УПА", Ви як член робочої групи відзначили дядька і тітку тільки за прізвищами. То про яку назву вулиць може бути мова?
А про тітку Гапку, Рижко Агафію Федорівну, 1910 р.н. (дівоче прізвище – Тюбай) взагалі не подали ніяких відомостей. Вона ж була в чоті "Сивого". І відбувала покарання за ст.58. В одному із проміжків часу з нею перебувала в ув'язненні співачка Н. Русланова, а останнє її перебування в засланні – м. Магадані, 24 цегельний завод.
Ще при президентові Леонідові Кравчуку тітка сказала мені: "Степане! Ми не за таку Україну боролись".
Пройшло майже чверть століття, але й тепер більше 72 відсотків українців вважають себе бідними. Що б сказали повстанці сьогодні, якби фізично ожили? Духовно вони житимуть вічно!
Про патріотизм нашої родини скажу наступне. Дід Григорій з Вінницької області був в кавалерії і 1915 року потрапив в полон, будучи в розвідці. Прожив в Німеччині 30 років. Він мені говорив: "Степане, я не доживу, але ти побачиш, що вони (совіти) проп'ють цю революцію". Дід Федір з Облап перебував на засланні в Іркутській області через дітей своїх, які були в лавах УПА.
Батько Степан Федорович служив в польській армії і теж потрапив в полон з 1939 року. Коли Радянська Армія наближалась до нашого села, то тільки дві сім'ї залишилися чекати визволення, а інші втекли, пізніше опинившись в американській зоні.
Тепер про Чорнобиль. Промахи з боку КПРС, недосконалість реактора, халатність персоналу призвели до світової катастрофи.
Ще в біблейні часи у книзі "Апокаліпсис" св. Іоан Богослов попереджував про можливість такої трагедії, і ми про це добре знаємо.
Трагедія не навчила чиновників при президентові Л. Кучмі, коли вони займались крадіжкою 120 млн. доларів, які були надані для подолання наслідків аварії. І зараз теж обмежили ліквідаторів в пільгах.
Не знаю, скільки часу життя у мене відірвав Чорнобиль, але відчуваю, що Ви теж скоротили мені віку своїм звинуваченням на мою адресу. Як християнин, я Вам бажаю мирного життя.
Степан ТЮБАЙ.
Від редакції: як бачимо, в результаті публікації статті Степана Тюбая "Об'єднувати, а не роз'єднувати народ", а пізніше репліки "Не чекав…" Якова Лавренка виникла своєрідна конфліктна ситуація між обома авторами, якої не повинно б бути. Адже обох ми знаємо, як активістів громадсько-політичного життя краю, патріотів України, дописувачів до газети "Вісті Ковельщини", котрі друкувалися і друкуються у ній постійно.
Не хотілося б, аби висловлені ними точки зору, на які вони мають повне право і які оприлюднені газетою, стали причиною непримиренного протистояння. Не час нині шукати ворогів серед близьких за духом людей, бо їх вистачає за межами країни та й усередині її.
Ми закликаємо і пана Степана, і пана Якова простягнути один одному руку примирення і не нагнітати пристрасті. Ні один, ні другий не винні у тому, що нині коїться в державі. І один, і другий хочуть, щоб було краще, щоб влада працювала для блага народу, а не для збагачення олігархів, пограбування країни.
Обнадіює, що Яків Лавренко свій допис закінчив словами: "Вибачаюсь за деяку нестриманість!", а Степан Тюбай зазначив: "Як християнин, я Вам бажаю мирного життя!".
Тож будьмо мудрими і надалі, спільно розбудовуймо наш спільний дім – рідну Україну, дописуймо до газети, готуймося гідно зустріти ювілейну дату – 25-річчя Незалежності держави!
Шановний пане Якове Лавренку! В номері "Вістей Ковельщини" за 21 липня ц.р. Ви опублікували віршовані рядки, де є такі слова: "Щось написав. Чи світ мене почує?". Не знаю про світ, а я почув, як Ви з мене зробили "сепаратиста" та нікчему.
Розмова по телефону:
– Степане, Ви читали про себе в газеті у статті "Не чекав…"?
– Так.
– То виходить, що Ви – сепаратист?..
Ось так Ви, пане Якове, охарактеризували мене, поставили на мені тавро "сепаратист".
Не потрібно мені нагадувати про домовленість між Сталіним та Гітлером. З Гітлером домовлялися не тільки Сталін, а й інші, щоб перемогти більшовизм. Я говорив у статті про об'єднання чесних людей Заходу та Сходу. А злочинці і окремі так звані "патріоти" ще з перших днів незалежності нашої України жирують за рахунок трудового народу.
Для тих, хто хоч трішки щось читає, Ваші претензії – це не до мене. Я маю багату бібліотеку історичної тематики. Там є останні книги про Степана Бандеру та Романа Шухевича. Хочу нагадати з видання "Степан Бандера: міфи, легенди, дійсність" текст програми "Хто такі бандерівці і за що вони борються": "Українська народна влада всі економічні ресурси і всю енергію людей направить на побудову нового державного порядку, справедливого строю, на економічну побудову країни і культурного підйому народу".
Після проголошення незалежності України у 1991 році країна з високорозвиненою промисловістю, багатими природними ресурсами, населенням 51,9 млн. чол. повинна була бути в перших рядах не тільки Європи. А що маємо на даний час? Почали руйнувати все, що можна було привласнити в свої кишені. Ось так наші "патріоти" виконують наставлення Степана Бандери.
Пане Якове! Ви мене звинуватили в тому, що я не був на відкритті пам'ятного Хреста на місці загибелі свого дядька Йосипа Тюбая. ("Дубового"). А скажіть, будь ласка, хто мене повідомив про ці заходи? Ви, як активіст громадсько-політичного життя, хочете осоромити мене через власне недопрацювання.
Долею свого дядька я цікавлюся давно. Мені навіть хтось повідомив по телефону про місце поховання його, а потім більше не було ніякої інформації. В книзі "СБ ОУН на Волині. Ковельщина" Ярослава Антонюка я вичитав: "Ефективно працювала агентура СБ. Зокрема, багато цінної інформації було передано СБ перекладачкою Ковельського гестапо. Щомісяця вона зустрічалася в селі Облапи з чотовим Йосипом Тюбаєм ("Дубовим") і передавала розвідане".
Мені стало прикро, що в "Інформації про жителів Ковельського району, які перебували в лавах УПА", Ви як член робочої групи відзначили дядька і тітку тільки за прізвищами. То про яку назву вулиць може бути мова?
А про тітку Гапку, Рижко Агафію Федорівну, 1910 р.н. (дівоче прізвище – Тюбай) взагалі не подали ніяких відомостей. Вона ж була в чоті "Сивого". І відбувала покарання за ст.58. В одному із проміжків часу з нею перебувала в ув'язненні співачка Н. Русланова, а останнє її перебування в засланні – м. Магадані, 24 цегельний завод.
Ще при президентові Леонідові Кравчуку тітка сказала мені: "Степане! Ми не за таку Україну боролись".
Пройшло майже чверть століття, але й тепер більше 72 відсотків українців вважають себе бідними. Що б сказали повстанці сьогодні, якби фізично ожили? Духовно вони житимуть вічно!
Про патріотизм нашої родини скажу наступне. Дід Григорій з Вінницької області був в кавалерії і 1915 року потрапив в полон, будучи в розвідці. Прожив в Німеччині 30 років. Він мені говорив: "Степане, я не доживу, але ти побачиш, що вони (совіти) проп'ють цю революцію". Дід Феді
Залишити коментар