Оборонцям рідної землі – слава у віках!
Головні державні символи: Герб, Прапор, Гімн – основні атрибути кожного українця — мають бути особливо пошановані. День Державного Прапора 23 серпня відзначається у нашій країні на високому рівні. Тому й було вирішено ознаменувати цей день хорошими справами і в селі Тойкуті.
Синьо-жовтий прапор майорів над Україною і в час лихоліття, і в час пробудження національної свідомості, надихаючи патріотів на боротьбу за незалежність, соборність та волю.
На нашій Богом даній землі золоті ниви та блакитне небо над ними – основні кольори життя, які символізують наш державний стяг. Саме за це йшли у бій запорозькі козаки, січові стрільці, студенти під Крутами, українські повстанці, шестидесятники і воїни АТО.
Особливо ненавиділа і боялася цих кольорів комуно-московська орда, та й нинішні московські завойовники, які в котрий раз напали на Україну і убивають наших патріотів, відрубують їм руки лише за те, що вони мають ці символи.
Містечко Несухоїжі теж славилося своїми досягненнями та людьми. Перші спогади про нього датуються 1502 роком. Багато наших чоловіків воювали та захищали незалежність України у війську УНР, де пройшли справжній військовий гарт. Серед них був мій дід Іван Захарович Мазурик і Тихін Миколайович Зінчук (Кубік) та Іван Семенович Лукашик.
Це були справжні патріоти, високоосвічені, грамотні поводирі з інтелектуальним складом розуму.
Так історично склалося, що ми, українці, сподіваємося, що прийде визволитель і принесе нам волю. Саме тому у 1939 році зустрічали в Несухоїжах під прикрашеною аркою з хлібом і сіллю «совєтів», але замість них приїхали на конях поляки і схопили трьох чоловіків ( в тому числі й Василя Калитюка, батька 4-ох дітей), вивели за с. Лапні і розстріляли.
Прийшли «совєти», і почалися нові порядки та арешти членів ОУН та КПЗУ, але, як казали наші люди: «Перші «совєти» були добрі тим, що недовго були».
Напав на нашу державу «німець», теж було сподівання, що він допоможе здобути нам незалежність. Пішли наші хлопці служити в поліцію. Але завойовник дбає лише про свої інтереси. Тому в 1942 році було створено Українську Повстанську Армію, яка перебазувалася у ліси. Цілу добу через Несухоїжі йшли загони повстанців, щоб захищати наші села і містечка. Дуже часто відбувалися бої і з німцями, і з «червоною партизанкою», особливо дошкуляли загони НКВС, які переодягалися у форму повстанців і бродили нашими лісами.
У 1944 році, коли відступили німці, мобілізували в Радянську Армію усіх наших чоловіків (особливо молодих) на фронт і кинули їх у горнило війни уже за межами України. Звідти мало повернулося, а на повстанців почалися облави. Особливо старалися знищити сотенного «Кубіка», який мав у підпорядкуванні 250 бійців і був грамотним військовим, досвідченим і відважним командиром. Але їм це не вдалося, він вислизав із їхніх рук у будь-яких ситуаціях. Довго вони ще його розшукували, але подальша його доля так і не відома.
Саме тому ГО «Майдан Гідності» та братство ОУН-УПА вирішили відновити символічну могилу «Оборонцям рідної землі» в с. Заріччі та поставити хрести на всіх могилах повстанців, які були таємно похоронені на наших кладовищах.
Розпочалося це дійство підняттям Державного прапора біля Тойкутської сільської ради. Прозвучав Державний Гімн України у виконанні всіх присутніх. З вітальним словом виступив Тойкутський сільський голова Віталій Грицюк. Мали також слово координатор ГО «Майдан Гідності» Ігор Верчук, зв’язкова УПА із Скулина Ганна Зелена (Гива), волонтери Катерина Кухаренко з Ковеля, Наталя Тхоржевська з Дубового та директор Тойкутської школи Олена Смідюк.
Після цього колона із прапорами у супроводі автомобілів із ввімкнутими клаксонами вирушила пішим ходом до церкви Покрови Пресвятої Богородиці для освячення могили.
Про боротьбу патріотів за волю і незалежність розповіли сільський голова Віталій Грицюк, повстанець з с. Вербки Іван Шевко, станичний Ковельської районної станиці ОУН-УПА ім. Клима Савура Сергій Козуля, член Братства ОУН-УПА Ігор Верчук. Ігор Васильович зазначив, що неоднозначними є погляди на діяльність УПА, але війни у «білих рукавичках» не буває. І це дійсно так.
Відбулися молебень та панахида за участю священика Покровської церкви о. Йосипа та хористів, освячення могили, поминання наших земляків-повстанців поіменно. Щиро прозвучали слова священика про значення патріотизму та відданості своїй державі.
На відправі були присутні сестра Романа Зінчука, повстанця, який загинув і покоїться на кладовищі у с. Доротищі, Оксана Максимівна, а також Анісія Іванівна, дочка дяка Івана Лукашика, який дуже багато зробив для музичного та духовного розвитку містечка Несухоїжі, за що його вивезли на рудні шахти Іркутська, де за чотири дні до визволення він помер.
До підніжжя могили лягли живі квіти та кетяги калини. Звучали повстанські пісні у виконанні Василя Марчука та всіх присутніх, а також «Молитва за Україну». Виділявся серед усіх співаків голос Анісії Іванівни, якій уже скоро виповниться 91 рік.
Під час заходу було приємно чути вдячні слова за небайдужість та патріотизм, за те, що не даємо канути у небуття героїчним сторінкам Книги життя м. Несухоїж.
Щиро дякую тим, хто був причетний до відновлення могили. Це – Ігор Верчук, Едуард Сколінчук, Василь Марчук, Сергій та Ярослав Козулі. Спасибі за допомогу та сприяння в роботі лісничому Борису Хлуду та підприємцю Сергію Авельчуку. Подяка – нашим друзям, які завжди поруч, - Олені Місюрі, Наталі Тхоржевській, Катерині Кухаренко, Володимиру Кравчуку, Петру Вільчинському, Ганні Зеленій, Івану Шевку, Ользі Воронцовій, а також священику й хористам храму, усім небайдужим людям.
Нехай славиться у віках подвиг нашого народу у боротьбі за незалежність України!
Вічна пам’ять оборонцям рідної землі!
Вічна слава Україні та її Героям!
Лідія КОЗУЛЯ,
с. Воля (м. Несухоїжі),
ГО «Майдан Гідності», Братство ОУН-УПА,
«Союз Українок».
Головні державні символи: Герб, Прапор, Гімн – основні атрибути кожного українця — мають бути особливо пошановані. День Державного Прапора 23 серпня відзначається у нашій країні на високому рівні. Тому й було вирішено ознаменувати цей день хорошими справами і в селі Тойкуті.
Синьо-жовтий прапор майорів над Україною і в час лихоліття, і в час пробудження національної свідомості, надихаючи патріотів на боротьбу за незалежність, соборність та волю.
На нашій Богом даній землі золоті ниви та блакитне небо над ними – основні кольори життя, які символізують наш державний стяг. Саме за це йшли у бій запорозькі козаки, січові стрільці, студенти під Крутами, українські повстанці, шестидесятники і воїни АТО.
Особливо ненавиділа і боялася цих кольорів комуно-московська орда, та й нинішні московські завойовники, які в котрий раз напали на Україну і убивають наших патріотів, відрубують їм руки лише за те, що вони мають ці символи.
Містечко Несухоїжі теж славилося своїми досягненнями та людьми. Перші спогади про нього датуються 1502 роком. Багато наших чоловіків воювали та захищали незалежність України у війську УНР, де пройшли справжній військовий гарт. Серед них був мій дід Іван Захарович Мазурик і Тихін Миколайович Зінчук (Кубік) та Іван Семенович Лукашик.
Це були справжні патріоти, високоосвічені, грамотні поводирі з інтелектуальним складом розуму.
Так історично склалося, що ми, українці, сподіваємося, що прийде визволитель і принесе нам волю. Саме тому у 1939 році зустрічали в Несухоїжах під прикрашеною аркою з хлібом і сіллю «совєтів», але замість них приїхали на конях поляки і схопили трьох чоловіків ( в тому числі й Василя Калитюка, батька 4-ох дітей), вивели за с. Лапні і розстріляли.
Прийшли «совєти», і почалися нові порядки та арешти членів ОУН та КПЗУ, але, як казали наші люди: «Перші «совєти» були добрі тим, що недовго були».
Напав на нашу державу «німець», теж було сподівання, що він допоможе здобути нам незалежність. Пішли наші хлопці служити в поліцію. Але завойовник дбає лише про свої інтереси. Тому в 1942 році було створено Українську Повстанську Армію, яка перебазувалася у ліси. Цілу добу через Несухоїжі йшли загони повстанців, щоб захищати наші села і містечка. Дуже часто відбувалися бої і з німцями, і з «червоною партизанкою», особливо дошкуляли загони НКВС, які переодягалися у форму повстанців і бродили нашими лісами.
У 1944 році, коли відступили німці, мобілізували в Радянську Армію усіх наших чоловіків (особливо молодих) на фронт і кинули їх у горнило війни уже за межами України. Звідти мало повернулося, а на повстанців почалися облави. Особливо старалися знищити сотенного «Кубіка», який мав у підпорядкуванні 250 бійців і був грамотним військовим, досвідченим і відважним командиром. Але їм це не вдалося, він вислизав із їхніх рук у будь-яких ситуаціях. Довго вони ще його розшукували, але подальша його доля так і не відома.
Саме тому ГО «Майдан Гідності» та братство ОУН-УПА вирішили відновити символічну могилу «Оборонцям рідної землі» в с. Заріччі та поставити хрести на всіх могилах повстанців, які були таємно похоронені на наших кладовищах.
Розпочалося це дійство підняттям Державного прапора біля Тойкутської сільської ради. Прозвучав Державний Гімн України у виконанні всіх присутніх. З вітальним словом виступив Тойкутський сільський голова Віталій Грицюк. Мали також слово координатор ГО «Майдан Гідності» Ігор Верчук, зв’язкова УПА із Скулина Ганна Зелена (Гива), волонтери Катерина Кухаренко з Ковеля, Наталя Тхоржевська з Дубового та директор Тойкутської школи Олена Смідюк.
Після цього колона із прапорами у супроводі автомобілів із ввімкнутими клаксона
Оборонцям рідної землі – слава у віках!
Залишити коментар