Земля була і залишається годувальницею. За неї, святу земельку, ставали ворогами навіть рідні, за неї вбивали. Та настали такі часи, коли земля заросла бур’янами, здичавіла. Боляче було дивитися на таку безгосподарність.
І ось на голобські та прилеглі землі Бог послав господаря, людину, яка, видно, перейняла велику любов до землі, хліборобської праці ще від діда-прадіда. Це – Іван Євдокимович Смітюх.
Землероб, хлібороб – одна із найдавніших професій. Усі ми розуміємо, що усе прекрасне бере початок з колоска, із землі. Але знаємо і те, що урожай залежить від примх природи. Ось як і цього року.
У Голобах висохла майже вся рослинність. Рясно вродили лише помідори. Тому господарювати на землі – справа ризикована. Це вже треба бути закоханим в землю, упевненим у собі, бо де б не працював, треба любити те, що робиш. І тоді найгрубіша праця підноситься до творчості, дає людині насолоду і мусить дати хороші результати. Це і робить людину щасливою, шанованою. А це все наснажує трудівника на ще більші результати в праці.
Досвід вчить: насамперед, надійся на самого себе. Так, мабуть, і вирішив Іван Євдокимович, бо він сильний духом, мудрий, по-справжньому оцінив свою землю і свої здібності, а ще – здатність працьовитих людей творити чудеса за прикладом знаючого, відповідального і працьовитого керівника – Івана Євдокимовича. Тому заколосилась нива, яка радує око і серце. А хліб «Ковельський білий» і «Дарницький» мені найкращі. Пишу чесно, не лукавлю, будуть же читати ці рядки ті, у кого я постійно купую хліб. А які торти! Короваї! Незрівнянні!
Добре, що Анатолій Семенюк у «Вістях Ковельщини» пояснив, що це за срібні конструкції в Ковелі привертають увагу, які вінчає синьо-жовтий прапор, що говорить про любов їх власника до України. Бо, коли проїжджаєш мимо, то аж хочеться крикнути: «Слава Україні! Слава Героям і таким людям, як Іван Євдокимович!», який годує нас не тільки хлібом, а й молочними продуктами і овочами. Думаю, що це йому приносить задоволення.
Іван Смітюх складає плани на майбутнє під девізом: «Все – для людини». Мріє збудувати сучасний млин. Це дуже розумно. У Голобах добрий млин був, а тепер це – свідок безгосподарності. Мовчить, похнюплений, пограбований, а такий потрібний людям.
Все: і безмежні лани хлібів, і городина, і тваринництво вимагають достатніх знань, компетентності. Воно обдумане, створене розумом, серцем багатьох і невтомною працею. Таку стійкість може народити велика любов і віра в свої сили. А як добре поталанить, то й плата за паї буде вищою, бо все взаємозв’язане.
Іван Євдокимович – щира людина. Не полишає своїх людей у біді, допомагає матеріально. Голова ветеранської організації Голоб Марія Янко каже: «Коли не звернешся до цієї людини за допомогою для ветеранів, він не відмовить. Ось і зараз дешево продав ветеранам хору «Червона калина» дві тонни цибулі».
Так що склерозу, грипу у людей не буде. Це точно. Усі дуже вдячні і бажають здоров’я, енергії, благополуччя в сім’ї і моральної підтримки. А також, щоб врожаїлась нива, текли молочні ріки і не було проблем із збутом продукції, а це все разом, щоб давало достойний прибуток. І рідна земля, ота всеплодющая мати, хай додає сили, що таїться в її глибині, наснаги на добрі діла і здійснення мрій, котрі, впевнена, виношує в собі цей невтомний трудівник.
Лідія ГАРЛІНСЬКА.
смт Голоби.
Усе прекрасне на Землі від Сонця, а все добре – від людини
Залишити коментар