Редакційна пошта / Коли слово проситься на папір…

"Вісті Ковельщини" – одне з небагатьох на Волині періодичних видань, в якому постійно друкують свої твори місцеві аматори поетичного слова. Скажемо відверто: не завжди вони літературно довершені, стилістично і граматично  бездоганні, але редакція рідко кому відмовляє у публікації.

Дехто запитує: "Чому? Невже не можна викинути в редакційний "кошик" сире, недосконале, місцями примітивне? Від цього газета лишень виграла б".

Скажемо так: друкуємо  сире і недосконале не завжди. Але завжди пам'ятаємо, що генії красного письменства народжуються не щодня і живуть далеко не в кожному селі нашого краю. Однак людей, котрим болить душа за народ, рідну державу, котрі прагнуть вилити на папір свої  потаємні почуття і думки, щоб розбудити думки і почуття інших, є багато. І ми цінуємо їх не за рафіновану, гладко "причесану" поетичну творчість, а за щирість і відвертість, бажання довірити найближчій для них газеті сокровенне.

От нещодавно до редакції завітала із скромним зошитом в блакитній обкладинці Людмила Білінець (Мацан) із села Пісочного. Працює  дояркою в господарстві,  чоловік пішов добровольцем у зону АТО, там же виявив бажання служити і син. Один з віршів жінки  ми вже якось друкували. А оце нещодавно знову зазирнули у той зошит і поринули у такий щемливий, в чомусь загадковий світ авторки, що захотілося  знову надати слово жінці.

А хіба можна оминути увагою поетичні спроби ветеранів праці Ольги Тарасюк із Поворська, Ніни Федорук із Доротища, Аркадія Цикуна з Облап, Аркадія Чабанчука із Нового Мосира? Ліричні, патріотичні, часом  тужливі і водночас іронічні твори  надсилає член  Ліги українських письменників імені Павла Чубинського Яків Лавренко з Ковеля. В постійному  творчому неспокої наші земляки Іван Ярошик та Віталій Лихобицький, Олена Мокроусова. Не можна натішитися поезіями прекрасних наших жінок і дівчат Галини Оліферчук, Олени Прадійчук з Люблинця, Олени Місюри з Доротища, Ірини Ярмолюк з Ковеля та багатьох інших дописувачів газети. 

Без перебільшення можна стверджувати: вони дорожать газетою, газета дорожить ними.

На Волині відомий своєю непосидючістю й ініціативністю голова обласного відділення Фонду культури України Геннадій Сарапін. На його рахунку – багато цікавих культурно-мистецьких  імпрез. Зокрема, впродовж багатьох років організовує  в Колодяжному і Луцьку з нагоди Міжнародного дня поезії зустрічі волинських шанувальників поетичного слова. Відбулись  такі зустрічі й нещодавно.

Мені імпонує те, що Геннадій Іванович став зачинателем своєрідного "вільного мікрофона" для місцевих поетів. Він вважає, що дуже добре, коли вони без усякого примусу і з власної волі приїздять на такі зустрічі й дають волю своїм почуттям у виступах перед колегами по перу.

Тож нехай і ця передсвяткова "Літературна вітальня" буде своєрідним "вільним мікрофоном" для наших земляків, яких по життю супроводжує чарівна поетична Муза.

Михайло КУЗЬМУК. 

"Вісті Ковельщини" – одне з небагатьох на Волині періодичних видань, в якому постійно друкують свої твори місцеві аматори поетичного слова. Скажемо відверто: не завжди вони літературно довершені, стилістично і граматично  бездоганні, але редакція рідко кому відмовляє у публікації.

Дехто запитує: "Чому? Невже не можна викинути в редакційний "кошик" сире, недосконале, місцями примітивне? Від цього газета лишень виграла б".

Скажемо так: друкуємо  сире і недосконале не завжди. Але завжди пам'ятаємо, що генії красного письменства народжуються не щодня і живуть далеко не в кожному селі нашого краю. Однак людей, котрим болить душа за народ, рідну державу, котрі прагнуть вилити на папір свої  потаємні почуття і думки, щоб розбудити думки і почуття інших, є багато. І ми цінуємо їх не за рафіновану, гладко "причесану" поетичну творчість, а за щирість і відвертість, бажання довірити найближчій для них газеті сокровенне.

От нещодавно до редакції завітала із скромним зошитом в блакитній обкладинці Людмила Білінець (Мацан) із села Пісочного. Працює  дояркою в господарстві,  чоловік пішов добровольцем у зону АТО, там же виявив бажання служити і син. Один з віршів жінки  ми вже якось друкували. А оце нещодавно знову зазирнули у той зошит і поринули у такий щемливий, в чомусь загадковий світ авторки, що захотілося  знову надати слово жінці.

А хіба можна оминути увагою поетичні спроби ветеранів праці Ольги Тарасюк із Поворська, Ніни Федорук із Доротища, Аркадія Цикуна з Облап, Аркадія Чабанчука із Нового Мосира? Ліричні, патріотичні, часом  тужливі і водночас іронічні твори  надсилає член  Ліги українських письменників імені Павла Чубинського Яків Лавренко з Ковеля. В постійному  творчому неспокої наші земляки Іван Ярошик та Віталій Лихобицький, Олена Мокроусова. Не можна натішитися поезіями прекрасних наших жінок і дівчат Галини Оліферчук, Олени Прадійчук з Люблинця, Олени Місюри з Доротища, Ірини Ярмолюк з Ковеля та багатьох інших дописувачів газети. 

Без перебільшення можна стверджувати: вони дорожать газетою, газета дорожить ними.

На Волині відомий своєю непосидючістю й ініціативністю голова обласного відділення Фонду культури України Геннадій Сарапін. На його рахунку – багато цікавих культурно-мистецьких  імпрез. Зокрема, впродовж багатьох років організовує  в Колодяжному і Луцьку з нагоди Міжнародного дня поезії зустрічі волинських шанувальників поетичного слова. Відбулись  такі зустрічі й нещодавно.

Мені імпонує те, що Геннадій Іванович став зачинателем своєрідного "вільного мікрофона" для місцевих поетів. Він вважає, що дуже добре, коли вони без усякого примусу і з власної волі приїздять на такі зустрічі й дають волю своїм почуттям у виступах перед колегами по перу.

Тож нехай і ця передсвяткова "Літературна вітальня" буде своєрідним "вільним мікрофоном" для наших земляків, яких по життю супроводжує чарівна поетична Муза.