Пекучий біль серця вдів ліквідаторів
Над реактором Сонце
всміхнеться,
І промінням у душу загляне.
Як тобі, удовице, живеться?
Чи у серці загоїлась рана?
Уже виросли без батьків наші діти, яким дуже хотілось татової ласки, тепла. Вони гордяться своїми батьками-героями, що захистили собою весь світ, віддавши за це життя, втративши здоров'я.
Їх життя, наче свічка, згоріло,
Вам би, хлопці, в коханні горіти,
Обіймати дітей і дружину –
Залишили одних на цім світі
За яку таку їхню провину?
Молоді й гарні, в розквіті сил пішли в безсмертя в 30, 35, 40 років, залишивши самотніми свої половинки. Боляче, важко! Тривожні недоспані ночі, хвороби дітей, матеріальна скрута, постійний біль.
Наші чоловіки були першими, хто прийняв на себе страшні удари радіації, першими пожежниками, які вступили в бій з невидимим монстром. Але, як кажуть, життя продовжується.
Вже й онуки є, яких ніколи не побачать дідусі-ліквідатори, вони тепер – маленькі сонечка для бабусь-вдів.
В нашій організації – 30 вдів ліквідаторів, за кожну із яких можна написати багато хорошого. Вони скромні, мужньо переносять різні незгоди, життєві проблеми, не жаліються на державу, яка за втрату годувальника навіть не всім вдовам видала "Посвідчення вдови ліквідатора".
Особливо гірко за наших ліквідаторів-пожежних – Віталія Попеска, Петра Чеханюка, про котрих написано в книзі пам'яті волинських ліквідаторів "Грані подвигу". Їх прізвища тут майже на кожній сторінці, але дружини так і не можуть отримати "Посвідчення вдови ліквідатора".
Вдова Олена Чеханюк на олтар Чорнобиля віддала свого чоловіка, виростила сама двох дітей. В наш час держава для захисту Батьківщини в АТО забрала її сина, де він отримав важке поранення. Батько і син…
Хочеться кричати, але ніхто не чує, – хіба що колишній прем'єр Яценюк, якому здалося, що вдови інвалідів війни, маючи тільки п'ятдесятивідсоткову знижку на комунальні послуги і на проїзд, "розкрадають" весь бюджет країни, і ці пільги треба забрати, що й зробив.
Ми не жаліємося, адже знаємо: "Гроші – для багатих, Закон – для бідних". Просто “камікадзе” Яценюк забув, що, крім жадоби наживи, є проста людська гідність, людське ставлення один до одного, підтримка, розуміння.
Такою підтримкою для нас, "чорнобильців", є наша міська рада, де можна вирішити наболілі питання, де тебе зрозуміють і допоможуть.
Наша щира вдячність – міському голові Олегу Кіндеру, його заступнику Ігорю Прокопіву, начальнику управління соціального захисту міськвиконкому Софії Сагаль, її заступникам С. Созонік, Н. Шульгач, головним спеціалістам з питань Чорнобиля О. Матвійчук та А. Грицюк.
Щиро вдячні ми нашим хлопцям-ліквідаторам, які повернулися з того чорнобильського пекла. Вони всі втратили здоров'я, хворіють самі та їх діти, мають багато проблем, але стараються не забувати своїх загиблих побратимів і нас, вдів. Завжди допоможуть, підтримають.
Хочеться, щоб був мир, щоб не залишались матері без дітей, діти – без батьків, дружини – без чоловіків.
Слава Україні!
Героям Слава!
Від імені вдів ліквідаторів Чорнобиля –
Зінаїда ФЕДОРУК.
Над реактором Сонце всміхнеться,
І промінням у душу загляне.
Як тобі, удовице, живеться?
Чи у серці загоїлась рана?
Уже виросли без батьків наші діти, яким дуже хотілось татової ласки, тепла. Вони гордяться своїми батьками-героями, що захистили собою весь світ, віддавши за це життя, втративши здоров'я.
Їх життя, наче свічка, згоріло,
Вам би, хлопці, в коханні горіти,
Обіймати дітей і дружину –
Залишили одних на цім світі
За яку таку їхню провину?
Молоді й гарні, в розквіті сил пішли в безсмертя в 30, 35, 40 років, залишивши самотніми свої половинки. Боляче, важко! Тривожні недоспані ночі, хвороби дітей, матеріальна скрута, постійний біль.
Наші чоловіки були першими, хто прийняв на себе страшні удари радіації, першими пожежниками, які вступили в бій з невидимим монстром. Але, як кажуть, життя продовжується.
Вже й онуки є, яких ніколи не побачать дідусі-ліквідатори, вони тепер – маленькі сонечка для бабусь-вдів.
В нашій організації – 30 вдів ліквідаторів, за кожну із яких можна написати багато хорошого. Вони скромні, мужньо переносять різні незгоди, життєві проблеми, не жаліються на державу, яка за втрату годувальника навіть не всім вдовам видала "Посвідчення вдови ліквідатора".
Особливо гірко за наших ліквідаторів-пожежних – Віталія Попеска, Петра Чеханюка, про котрих написано в книзі пам'яті волинських ліквідаторів "Грані подвигу". Їх прізвища тут майже на кожній сторінці, але дружини так і не можуть отримати "Посвідчення вдови ліквідатора".
Вдова Олена Чеханюк на олтар Чорнобиля віддала свого чоловіка, виростила сама двох дітей. В наш час держава для захисту Батьківщини в АТО забрала її сина, де він отримав важке поранення. Батько і син…
Хочеться кричати, але ніхто не чує, – хіба що колишній прем'єр Яценюк, якому здалося, що вдови інвалідів війни, маючи тільки п'ятдесятивідсоткову знижку на комунальні послуги і на проїзд, "розкрадають" весь бюджет країни, і ці пільги треба забрати, що й зробив.
Ми не жаліємося, адже знаємо: "Гроші – для багатих, Закон – для бідних". Просто “камікадзе” Яценюк забув, що, крім жадоби наживи, є проста людська гідність, людське ставлення один до одного, підтримка, розуміння.
Такою підтримкою для нас, "чорнобильців", є наша міська рада, де можна вирішити наболілі питання, де тебе зрозуміють і допоможуть.
Наша щира вдячність – міському голові Олегу Кіндеру, його заступнику Ігорю Прокопіву, начальнику управління соціального захисту міськвиконкому Софії Сагаль, її заступникам С. Созонік, Н. Шульгач, головним спеціалістам з питань Чорнобиля О. Матвійчук та А. Грицюк.
Щиро вдячні ми нашим хлопцям-ліквідаторам, які повернулися з того чорнобильського пекла. Вони всі втратили здоров'я, хворіють самі та їх діти, мають багато проблем, але стараються не забувати своїх загиблих побратимів і нас, вдів. Завжди допоможуть, підтримають.
Хочеться, щоб був мир, щоб не залишались матері без дітей, діти – без батьків, дружини – без чоловіків.
Слава Україні!
Героям Слава!
Від імені вдів ліквідаторів Чорнобиля –
Зінаїда ФЕДОРУК.
Пекучий біль серця вдів ліквідаторів
Залишити коментар