Блюзнірство
Шановний Охріме Свитко!
Сьогодні в передачах радіо і телебачення тільки й мови що про конкурс Євробачення-2017 у Києві.
Нічого не маючи проти пісенних конкурсів, все-таки запитую і вас, і себе; чи морально проводити подібні музично-пісенні шоу в країні, на яку напав російський агресор і вірні сини якої захищають на Сході незалежність і територіальну цілісність держави? І чи не соромно буде конкурсантам співати й танцювати в час, коли у зоні АТО майже щодня гинуть наші діти?
Віктор ЗІНЧУК,
ветеран праці.
l
Шановний пане Вікторе!
Ваше запитання цілком правомірне, але, на жаль, майже риторичне. Річ у тім, що конкурс Євробачення-2017 у ці дні триває, а тому наше спілкування на шпальтах газети жодного результату не дасть.
Однак, думаю, що Ви, як і я, маєте певне право на свою точку зору, яка в даному випадку повністю збігається з моєю. Я теж не можу зрозуміти, як у фактично воєнний час можна безтурботно веселитися, розважатися, гуляти схилами Дніпра і шаліти на концертах досить посередніх виконавців.
Адже відомо, що Євробачення – швидше комерційний проект, аніж мистецький. Він задуманий, як своєрідний ярмарок марнославства, а не фестиваль високопрофесійних співаків і музикантів. Це – такий собі європейський міжнародний "прикол", в якому цінуються не вокальні дані його учасників, а вміння подати себе в гумористично-сатиричному, якщо не сказати, ідіотському вигляді. Щоб переконатися у цьому, досить пригадати, хто виходив у минулому переможцями Євробачення (за винятком хіба Джамали та деяких інших талановитих виконавців).
Тому було б правильно кошти, які виділені на цей конкурс, спрямувати на матеріальну допомогу воїнам АТО, сім'ям загиблих, поліпшення їх життєвих умов. Особисто я, незважаючи на почуття патріотизму і любові до України, дивитися Євробачення не буду. Бо не можу зрозуміти, як і Ви, бездушність тих, хто організовує фактично банкет під час чуми, "танцює" на крові і кістках тих, хто гине або загинув у фронтових окопах.
Ось і 9 травня, у День Перемоги, від важких поранень знову пішов у Вічність 26-річний юнак.
Сумно. Гірко. Боляче.
Охрім СВИТКА.
Р.S. Ще один факт, який свідчить про блюзнірство організаторів Євробачення- 2017, – розповсюдження квитків для бажаючих послухати і подивитися на виконавців конкурсу, видрукованих… російською мовою (!). Про це повідомили окремі інтернет-видання. Що тут говорити? Хіба одне: ганьба!
О. С.
Шановний Охріме Свитко!
Сьогодні в передачах радіо і телебачення тільки й мови що про конкурс Євробачення-2017 у Києві.
Нічого не маючи проти пісенних конкурсів, все-таки запитую і вас, і себе; чи морально проводити подібні музично-пісенні шоу в країні, на яку напав російський агресор і вірні сини якої захищають на Сході незалежність і територіальну цілісність держави? І чи не соромно буде конкурсантам співати й танцювати в час, коли у зоні АТО майже щодня гинуть наші діти?
Віктор ЗІНЧУК, ветеран праці.
ххх
Шановний пане Вікторе!
Ваше запитання цілком правомірне, але, на жаль, майже риторичне. Річ у тім, що конкурс Євробачення-2017 у ці дні триває, а тому наше спілкування на шпальтах газети жодного результату не дасть.
Однак, думаю, що Ви, як і я, маєте певне право на свою точку зору, яка в даному випадку повністю збігається з моєю. Я теж не можу зрозуміти, як у фактично воєнний час можна безтурботно веселитися, розважатися, гуляти схилами Дніпра і шаліти на концертах досить посередніх виконавців.
Адже відомо, що Євробачення – швидше комерційний проект, аніж мистецький. Він задуманий, як своєрідний ярмарок марнославства, а не фестиваль високопрофесійних співаків і музикантів. Це – такий собі європейський міжнародний "прикол", в якому цінуються не вокальні дані його учасників, а вміння подати себе в гумористично-сатиричному, якщо не сказати, ідіотському вигляді. Щоб переконатися у цьому, досить пригадати, хто виходив у минулому переможцями Євробачення (за винятком хіба Джамали та деяких інших талановитих виконавців).
Тому було б правильно кошти, які виділені на цей конкурс, спрямувати на матеріальну допомогу воїнам АТО, сім'ям загиблих, поліпшення їх життєвих умов. Особисто я, незважаючи на почуття патріотизму і любові до України, дивитися Євробачення не буду. Бо не можу зрозуміти, як і Ви, бездушність тих, хто організовує фактично банкет під час чуми, "танцює" на крові і кістках тих, хто гине або загинув у фронтових окопах.
Ось і 9 травня, у День Перемоги, від важких поранень знову пішов у Вічність 26-річний юнак.
Сумно. Гірко. Боляче.
Охрім СВИТКА.
Р.S. Ще один факт, який свідчить про блюзнірство організаторів Євробачення- 2017, – розповсюдження квитків для бажаючих послухати і подивитися на виконавців конкурсу, видрукованих… російською мовою (!). Про це повідомили окремі інтернет-видання. Що тут говорити? Хіба одне: ганьба!
О. С.
Залишити коментар