За допомогою — до сімейного лікаряЗа даними соціологічних досліджень, більшість українців (близько 80 відсотків) невдоволені якістю надання медичних послуг. Такий стан не може влаштовувати ні людей, ні владу, ні медиків.
Тому Президент України Віктор Янукович у Програмі економічних реформ на 2010–2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" поставив завдання реформувати систему охорони здоров'я.
Україна за кількістю ліжок і лікарень (на 10 тисяч населення) випереджає Європу відповідно у півтора і два рази, проте закладів первинної меддопомоги у нас в 4 рази менше, ніж в ЄС.
Тим часом приватні видатки громадян на лікування у нашій країні вже майже дорівнюють видаткам Держбюджету. Отже, неефективна вітчизняна медицина занадто дорого коштує громадянам – і як пацієнтам, і як платникам податків.
Проста і всім відома істина, що захворювання легше і дешевше попередити, аніж лікувати, в українській системі охорони здоров'я поки що не працює. Витрати на медицину з бюджету країни за п'ять останніх років зросли більш, ніж удвічі.
Але бюджетні ресурси в основному спрямовуються на високозатратне стаціонарне лікування. Натомість географічно ближча до людей, більш ефективна і менш затратна первинна медична допомога, тобто робота дільничного/сімейного лікаря, фінансується за залишковим принципом.
Як наслідок – "первинка" не виконує свою основну функцію: своєчасно виявляти і лікувати найпоширеніші захворювання. Відповідно, населення змушене звертатися до лікарень (як правило, віддалених від місця проживання) для лікування хвороб, найчастіше – у запущених стадіях.
Натомість досвід європейських країн свідчить, що сімейними лікарями починається і завершується лікування 80 відсотків пацієнтів, і саме вони виявляють небезпечні захворювання на ранніх стадіях, коли ще можна вжити необхідних заходів і врятувати життя.
Тому сьогодні одним з пріоритетів медичної реформи є модернізація системи первинної медичної допомоги і розвиток сімейної медицини. Основа первинної допомоги – це сімейні лікарі, свого роду універсальні медики, які повинні давати раду переважній більшості пацієнтів, що звертаються до них.
Їхнє місце роботи – це нові медичні заклади – Центри первинної медико-санітарної допомоги. У ЦПМСД, на відміну від лікарень, немає таких підрозділів, як поліклініка, дитяча консультація чи хірургія. Вони складаються з однакових лікарських амбулаторій, де і будуть надавати первинну допомогу.
За словами експертів, така система успішно діє в більшості розвинених країн, де головний фронт боротьби з недугами покладено саме на сімейних лікарів. Якщо ж до такого лікаря потрапляє складний пацієнт, то медик має спрямувати його до своїх колег вторинного рівня медичної допомоги – у лікарню, або ж до представників третинної медицини – вузькоспеціалізовану клініку.
Зміни також стосуються «швидкої допомоги». Від початку 2013 року в Україні ввели нову модель екстреної допомоги обласного підпорядкування з єдиною диспетчерською службою.
У перспективі реформа приведе до впровадження в Україні страхової медицини, що має поліпшити фінансовий стан медустанов.
"Нова модель організації та фінансування первинної меддопомоги на засадах сімейної медицини вже два роки показує свою ефективність у чотирьох пілотних регіонах", – зазначив Президент України Віктор Янукович на засіданні Комітету з економічних реформ у червні цього року.
Нині в Україні вже діє 169 Центрів медико-санітарної допомоги. Внаслідок відмови від залишкового принципу фінансування поліклінік бюджетні видатки на первинну ланку збільшено на 25–30%. Там, де запрацювали нові, належним чином оснащені та забезпечені кадрами амбулаторії, кількість звернень людей до медиків з профілактичною метою зросла на 17 відсотків, а кількість викликів екстреної медичної допомоги зменшилась на 15 відсотків. За рахунок профілактичної спрямованості роботи зменшується кількість госпіталізованих хворих.
Хоч Волинь не належить до числа пілотних регіонів, де апробовується реформа, але пасти задніх у запровадженні нових підходів в організації надання первинної допомоги ми не маємо права.
Бо від ефективного впровадження цих змін залежатиме здоров'я, а іноді й життя наших краян.
В області вже проведено розмежування первинного та вторинного рівнів надання медичної допомоги. У рамках реформування на первинному рівні заклади охорони здоров'я району – лікарські амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти – передані у спільну власність територіальних громад селищ, сіл.
У 2013 році в області заплановано створення 17 Центрів первинної медико-санітарної допомоги. Три такі медзаклади створені як структурні підрозділи, зокрема, у Володимир-Волинському і Ковельському територіальних медичних об'єднаннях та у Нововолинській центральній міській лікарні.
Тим часом зростає кількість амбулаторій загальної практики – сімейної медицини, особливо у містах. Так, станом на січень 2013 року в області функціонувало 89 амбулаторій (з них 8 – у містах), а вже на 1 жовтня цього року їх стало 116 (з них – 30 у містах). І на цьому влада не зупинятиметься. До 2019 року планується щорічно відкривати до 18 амбулаторій, переважна більшість з яких – у сільській місцевості.
До речі, Волинь є однією з шести областей України, яка виграла грант на розвиток та модернізацію медицини. Наш край протягом п'яти наступних років отримає від Світового банку близько 30 мільйонів доларів США. Ці кошти спрямують в першу чергу на первинну ланку, а також на лікування серцево-судинних захворювань та онкології.
У рамках модернізації надання первинної медичної допомоги на Волині протягом 2011–2012 років 6 дільничних лікарень реорганізували в амбулаторії загальної практики – сімейної медицини з пунктами «швидкої медичної» допомоги.
Це лікарні сіл Гуща Любомльського району, Доросині Рожищенського району, Поворськ Ковельського району, Затурці Локачинського району, Велемче Ратнівського району, селища Луків Турійського району.
Не скрізь ці зміни сприйняли однозначно. Підігріті окремими політиками, люди, вважаючи, що вони втрачають медичне забезпечення, виступали проти нововведень.
Відповідь їм дає саме життя. Дуже влучно висловився з цього приводу голова облдержадміністрації Борис Клімчук: "У нас в 1,8 раза більше лікарів, як у Польщі, у 1,6 раза більше медсестер. Чому в нас нема польського рівня медицини? Хай мені спробують відповісти мої опоненти. Ми вкладаємо в медицину не менше, як поляки. Очевидно, що справа – в організації процесу, в плануванні медицини".
Борис Петрович вважає найбільшою перепоною у реформуванні системи охорони здоров'я законсервовану модель фінансування бюджетних видатків на галузь за принципом "ліжко-місця". Водночас він переконаний: "Ми будемо розуміти, що потрібно міняти на вторинному рівні, після того, як запровадимо хорошу "первинку": професійного сімейного лікаря, хороший ФАП, хорошу амбулаторію. В тих місцях, де ми вже це зробили, думаю, що 8 з 10 опитаних людей будуть на нашому боці".
Реформи в медицині області проводяться поступово, зважено, враховуючи думку волинян. Впроваджуючи зміни, влада не шукає від цього економічного ефекту, а шляхи вдосконалення охорони здоров'я.
Нині у пілотних регіонах уже застосовується нова система оплати праці медпрацівників. Право пацієнта обирати свого сімейного (дільничного) лікаря реалізує принцип "гроші ходять за пацієнтом". Це стимулює якість меддопомоги. На первинному рівні запроваджено новий механізм оплати праці: більше отримує той, хто більше і якісніше працює.
Високі зарплати в поєднанні з можливістю отримати у селах житло, суттєві пільги у сплаті комунальних послуг, за задумом влади, мають спонукати молодь навчатися на сімейних лікарів і працювати у "первинці". Так, уже в цьому році обласному та районним бюджетам передбачені кошти на придбання житла у сільській місцевості для головних лікарів та лікарів амбулаторій загальної практики – сімейної медицини.
Василь КОЗАЧЕНКО.
Залишити коментар