28 жовтня в Україні відбудуться чергові вибори до Верховної Ради України. Сотні кандидатів в депутати та десятки партій намагатимуться переконати українців у тому, що вони найкращі, найрозумніші та найвідданіші сини чи доньки України. Тож саме вони варті того, аби представляти народ у Верховній Раді. І таких солодкоголосих добродіїв буде, хоч греблю гати.
Як не розгубитися в цьому вирі подій, гасел та облич?
Як не помилитися та обрати саме того, хто дійсно цього вартий? Як зрозуміти, чи відверто говорить людина, чи намагається здобути вашу прихильність за будь-яку ціну? Давайте поміркуємо, яким мав би бути ідеальний кандидат, або, принаймні, яким критеріям цей кандидат має відповідати.
Критерій перший – нормальна людина. Що сьогодні стоїть за отим, на перший погляд, суб’єктивним поняттям нормальності? Норма, коли кандидат – людина успішна, тобто та, яка відбулася в житті. Чому? Бо, скажімо, чи довірили б ми керування власним автомобілем людині, яка тільки робить перші кроки у водінні? Та, певно, що ні. Тоді чому маємо вручати не лише свою, але й долю своєї держави в руки «жовторотикам», які нічого значущого в цьому житті ще не зробили, ніким не стали, не знають, що таке важка праця, але, попри все, пнуться до влади?
Вочевидь, хорошим стане той кандидат, який пройде свій власний шлях, підіймаючись від найнижчого щабля аж доти, доки не здобуде статусу успішної та поважної людини. Кандидат має розуміти, що таке справжня віддача, що означає – працювати з людьми, чого насправді вартує відповідальність ще за когось, окрім себе.
Змістовності й ваги особистості майбутнього кандидата додає сім’я та дітки. Бо тільки пізнавши любов, радість і важливість батьківства, є велика імовірність того, що й людей, інтереси яких представлятиме, депутат буде любити, а також – поважати та підтримувати тих, хто в ці непрості часи народжує та виховує діточок.
Хороший кандидат повинен мати гарну освіту – середню та вищу, і (якщо це чоловік) відслужити в армії. Бо армія – це не просто «втрачений час», як вважає сучасна молодь, а школа життя та почесний обов’язок громадянина.
Отже, уважно прочитайте біографію кандидата та зверніть увагу на його життєвий і трудовий шлях. Нероби і базіки ніколи не почнуть працювати навіть після обрання у Раду. Люди, що не бояться роботи, – працюватимуть і далі. Голосуйте за успішних, бо успіх на 90% залежить від наполегливої праці. Не голосуйте за невдах, які постійно впадають у крайнощі, метушаться в очікуванні миттєвої вигоди.
Критерій другий – людина діла. Зрозуміло, що всі кандидати в депутати упродовж передвиборної кампанії будуть обіцяти виборцям золоті гори й переконуватимуть, що вони все неодмінно виконають. Але... не сьогодні, не зараз, а тільки після того, коли їх оберуть до Ради.
Через це слушним є запитання: а де ж ти був до виборів? Чим ти можеш довести, що дійсно будеш робити те, що обіцяєш? Якщо кандидат є людиною діла, то в нього мають бути конкретні приклади того, що він вже зробив для людей. Тому спитайте у кандидатів, а що конкретного перед виборами вони вже зробили в тому чи іншому окрузі, і одразу стане зрозумілим, хто йде в Раду для того, аби віддавати людям, а хто для того, аби «нагребти» лише для себе.
Критерій третій – реальна програма для реальних людей. Багато хто з політиків ставиться до передвиборної програми лише як до невід’ємної частини тих документів, які потрібні для реєстрації цієї людини як кандидата в депутати. Тому робота із програмою в багатьох достатньо поверхова. На 80% програми кандидатів схожі, мов написані під копірку.
Але що стоїть за цими гаслами? Як майбутні депутати будуть намагатися виконати все, що наобіцяли? Чи розуміють вони, як насправді все потрібно робити? Якщо в програмі суцільні гасла – така програма не буде виконана ніколи. Якщо кандидат може кожен пункт своєї програми пояснити та чітко розповісти механізм досягнення всіх поставлених у ній завдань – він дійсно зможе це зробити. Якщо ні – будьте певні, цей кандидат нічого, згідно з програмою, робити не буде. Бо не знає як. Та й розібратися чи навчитись також не поспішить. Бо на наступних виборах вигадає для людей чергову казочку.
Критерій четвертий – кандидат має бути справжнім патріотом своєї землі. Причому вишиванка та наклейка «Банду – геть» – це далеко не патріотизм. Кандидат має по-справжньому любити свою землю, пишатися нею, популяризувати її у всій країні та за її межами, пишатися тим, що він – з Волині. А ще – поважати історію й традиції рідного краю. Не на словах, а на ділі підтримувати розвиток волинських обдарувань у спорті, культурі, мистецтві, науці. Підтримувати тих, хто й надалі прославлятиме волинську землю.
Звісно, дуже важко знайти людину, яка відповідала б усім чотирьом критеріям. Знайдете людину, яка відповідає двом – чудово, трьом – це справжня удача! А якщо чотирьом – сміливо голосуйте за цю людину, бо такі унікуми сьогодні – велика рідкість. Але саме такі люди і мають представляти інтереси волинян у Верховній Раді.
Василь ГНАТЮК.
Залишити коментар