Нове і "старе" в порядку реєстрації прав на майноЗ 1 січня 2013 року запроваджується новий підхід до побудови системи органів державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Систему органів державної реєстрації прав на нерухоме майно становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав (Державна реєстраційна служба України), та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України (реєстраційні служби міських, районних та міськрайонних управлінь юстиції).
Безпосередньо державну реєстрацію будуть проводити державні реєстратори реєстраційних служб та нотаріуси під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва (видача свідоцтв про право на спадщину, посвідчення договорів іпотеки, купівлі-продажу, дарування тощо).
Нотаріус наділений такими ж повноваженнями, як і державний реєстратор (за винятком ведення реєстраційних справ щодо об’єктів нерухомого майна та видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
На даний час реєстрація прав власності на житлові будинки, квартири, нежитлові приміщення здійснюється органами місцевого самоврядування через реєстраторів бюро технічної інвентаризації (комунальних підприємств) в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а реєстрація прав на земельні ділянки – територіальними органами земельних ресурсів в Державному земельному кадастрі.
Обтяження на земельні ділянки та об’єкти нерухомого майна (заборони відчуження, обтяження іпотекою) реєструють органи нотаріату (державні та приватні нотаріуси) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек.
Таким чином, реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюють різні органи в різних інформаційних системах (реєстрах).
З 1 січня 2013 року в Україні вперше за часи Незалежності запроваджується єдина державна інформаційна система – Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав).
Із початком фунціонування Державного реєстру прав припиниться дія Реєстру прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна в частині внесення до цих реєстрів нових записів.
Але всі права та їх обтяження, зареєстровані в цих реєстрах, залишаються дійсними і дані цих реєстрів будуть використовуватися державними реєстраторами та нотаріусами під час проведення державної реєстрації у Державному реєстрі прав.
Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», визнаються дійсними якщо реєстрація цих прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав.
Спеціально звертатися до нотаріуса для перенесення відомостей із Реєстру прав власності на нерухоме майно до Державного реєстру прав не треба. Ця процедура буде здійснюватися нотаріусом в процесі нотаріального провадження. Тобто для того, щоб укласти будь-які договори щодо нерухомого майна або оформити спадщину на нерухоме майно, реєстрація права власності на яке була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, необхідно звернутися безпосередньо до нотаріуса, який, маючи доступ до всіх реєстрів, внесе дані про нерухомість до Державного реєстру прав, посвідчить договір і одразу ж зареєструє право власності за набувачем.
Нотаріус також буде реєструвати всі обтяження (заборони відчуження, іпотеки), які виникають на підставі нотаріально посвідчуваних договорів.
Згадуваним Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з 1 січня наступного року по-новому врегульовано і відносини, пов’язані із моментом виникнення права власності на нерухоме майно.
Моментом виникнення прав на нерухоме майно є момент їх реєстрації в Державному реєстрі прав. В свою чергу, датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви в органі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Що стосується реєстрації права власності за нотаріально посвідченими договорами та виданими нотаріусом свідоцтвами, реєстрація права власності здійснюється одночасно з вчиненням нотаріальної дії (посвідченням договору, видачею свідоцтва).
Обов’язковій державній реєстрації підлягають: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до Закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
При цьому речові права на нерухоме майно, зазначені в п. п 2, 3 є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.
Наталія Заліська,
приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу.
Залишити коментар